Виковувати, -вую, -єш, сов. в. викувати, -кую, -єш, гл. Выковывать, выковать. З того заліза він викував плуга. Чого Бог не дасть, того і коваль не викує. 2) Кричать, прокричать (о кукушкѣ). Що викувала вже зозуля, — проживай, а більше — шкода у що й бажаєш.
Клубочок, -чка, м. Ум. отъ клубок.
Молоди́чий, -а, -е. Женскій, замужней женщины. Гірке молодиче життя за ледачим чоловіком та за старою свекрушиною головою.
Надува́тися, -ва́юся, -єшся, гл. = надиматися.
Обіймище, -ща, с. Обхватъ. Такі дуби верш, що по півтора обіймища.
Ревниці, -ниць, ж. мн. Ревность. Ревниці неначе гарячим залізом палили моє нутро.
Розлива, -ви, ж. = розлив. Де велика розлава, до там тихша вода, а де саме вузька вода — там прудко біжить.
Товстіти, -тію, -єш, гл. Толстѣть.
Холоднечка, -ки, ж. Холодъ. А нащо мені лягати? — каже чорт, — я хати змалку не знаю. — А в холоднечку ж як? — У холоднечку? Мені однаково, що зіма, що літо.
Чужосільський, -а, -е. Принадлежащій другому селу, изъ другого села. Чужосільські левади.