Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

пошкарубіти
пошкатильгати
пошкварити
пошкварчати
пошкитильгати
пошкірний
пошклити
пошкодити
пошкодіти
пошкодувати
пошкопиртати
пошкребти
пошкромадити
пошкрябати
пошкрябатися
пошкутильгати
пошлюбувати
пошмагати
пошмалити
пошмандиґати
пошмарувати
пошматати
пошматувати
пошморг
пошморга
пошморгати
пошморгатися
пошморгом
пошмугляти
пошнипати
пошпай
пошпарити
пошпарувати
пошпетити
пошпотатися
пошпувати
пошпугувати
пошпурити
пошпурнути
пошрамувати
пошта
поштампувати
поштарський
поштарь
поштарювати
поштиво
поштитися
поштовий
поштовхати
поштовхувати
поштрикати
поштукувати
поштурмувати
поштурхати
поштурхатися
пошукати
пошуміти
пошурудурити
пошуткувати
пощадити
пощасливити
пощастити
пощебати
пощербити
пощибати
пощіляний
появ
появити
появляти
появлятися
поязичитися
поярковий
поярмаркувати
поярмачити
поярок
пояс
поясина
пояснення
пояснити
поясниця
поясняти
поясок
поясочок
пояти
прабаба
прабабський
правачка
правда
правдешній
правдиве
правдивий
правдивість
правдиво
правдити
правдиця
правдолюбець
правдомовець
правдонька
правдувати
праве
праведний
праведник
праведниця
праведничий
праведність
праведно
правець
правиборець
правибори
правий 1
правий 2
правилка
правилля
правило
правильце
правина
правити
правитися
правиця
правичка
Безпарий, -а, -е. 1) Не имѣющій пары, безпарный. Безпарий віл. 2) Неженатый.
Веретінник, -ка, м. 1) Часть ручного млина. Шух. I. 103. 2) Снарядъ, употребляемый при сматываніи витокъ съ веретена на мотовило: на четырехугольной деревянной подставкѣ — лавиці стоитъ вилки — розсоха, которыя своимъ хвостом укрѣплены въ подставкѣ; на верхніе концы розсох надѣта дощечка — правило, имѣющая, кромѣ двухъ отверстій для концевъ вилокъ, еще и третье посрединѣ; веретено съ напряденными на него нитками вставляется такъ, что тупой его конецъ упирается въ мѣсто, гдѣ выходятъ вилки, а острый — въ среднее отверстіе — правило; если тянуть за конецъ нитки, то веретено вращается и нитка разматывается. Шух. I. 149.
Да́ти, -ся. Cм. Давати, -ся.
Закарлючувати, -чую, -єш, сов. в. закарлю́чити, -чу, -чиш, гл. Загинать, загнуть крючкомъ.
Пивище, -ща, с. ув. отъ пиво. К. ЦН. 218.
Притакнути, -ну́, -не́ш, гл. 1) Поддакнуть, согласиться съ кѣмъ. Желех. 2) Присѣсть. Нема де притакнути на лавці. Вх. Зн. 56.
Слати II, -стелю, -леш, гл. Слать, устилать. Буду я тобі постіль слати. Макс. Стелють перед столом рушник. Грин. III. 531.
Усолодити, -джу, -диш, гл. Усладить. І всолодить його потомкам жизні муку. К. МХ. 11.
Ухилятися, -ляюся, -єшся, сов. в. ухилитися, -люся, -лишся, гл. Уклоняться, уклониться. Шукали його вхопити, і вхиливсь од рук їх. Єв. І. X. 39. Плигав, вертівся, ухилявся. Котл. Ен. VI. 26.
Хрускавки, -вок, ж. мн. Клубника. Гуцул.
Нас спонсорують: