Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

пожевріти

Пожевріти, -рію, -єш, гл. Потлѣть нѣкоторое время (о горящихъ угляхъ).
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 250.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЖЕВРІТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЖЕВРІТИ"
Білаш, -ша, м. Бѣлый хлѣбъ, (у нищихъ). Чорниш у комиш, білаш у кармаш. Ном. № 4643.
Вимантачити, -чу, -чиш, гл. 1) Выострить мантачкою (Cм.) 2) Выманить что, выпросить. Мнж. 177. Не придумає, щоб його тут утворити таке, щоб у чумака гроші вкрасти, або як вимантачить, то вимантачить. Рудч. Ск. II. 169.
Гинчий, гинший, -а, -е = Инший. Оступися, негодяю, в тебе гинша є. Грин. II. 344.
Гіргонія, -нії, ж. = жоржина. ЗЮЗО. І. 120.
Каламітний, -а, -е. = каломутний.
Поседіння, -ня, с. Сидѣніе, посиживаніе. Ум. посидіннячко. Ой весна-красна, що нам винесла? Ой винесла тепло і добре літечко... Молодим діткам — рученьки бити, а старим дідам — раду радити, а старим бабам — поседіннєчко. Чуб. III. 109.
Розбештатися, -таюся, -єшся, гл. Разбаловаться, развратиться. О. 1862. І. 74. Лубен. у.
Сторжити, -жу, -жи́ш, гл. = сторгувати. Я сторжив коня. Н. Вол. у.
Укуситися, -шуся, -сишся, гл. Укусить себя. Укусись за язик, та й мовчи. Ном. № 1126.
Халастати, -таю, -єш, гл. Раздавливать. Желех.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОЖЕВРІТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.