Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

поздихати
поздіймати
поздірря
поздмухувати
поздовжний
поздоровити
поздоровитися
поздоровіти
поздоровішати
поздоровкати
поздоровкатися
поздоровлення
поздоровляти
поздоровшати
поздренє
поздувати
поздумувати
поздурювати
позеленити
позеленитися
позеленіти
позеленуватий
поземний
поземно
позернити
позернитися
позживати
позжинати
поззивати
поззувати
позивака
позивальник
позивання
позивати
позиватися
позика
позирати
позичайло
позичати
позичка
позіпати
позір
позірка
позіскакувати
позіхати
позіхатися
позіхи
позіходитися
позіцунок
поз'їдати
поз'їзджати
поз'їзджатися
поз'їзджувати
позлазити
позламувати
позлегати
позлежуватися
позливати
позлигувати
позлидніти
позлизувати
позлитка
позліплювати
позліплюватися
позлітати
позлітатися
позлітка
позлота
позлотець
позлотистий
позлотити
позлотка
позлущувати
позлущуватися
позлягати
позмагати
позмагатися
позмальовувати
позманювати
позмахувати
позмережувати
позмерзатися
позмивати
позмиватися
позмикати
позмилювати
позминати
позмінювати
позмірювати
позмітати
позмітувати
позмішувати
позмовкати
позмовляти
позмокати
позмордовувати
позморожувати
позморщувати
позморщуватися
позмотувати
позмочувати
позмуровувати
позна
познавати
познайомити
познайомитися
познака
познакомити
познакомитися
познаменуватися
познати
познатися
познаття
познаходити
познаходитися
позначати
позначатися
позневажати
позневолювати
познищувати
Басан, -ну, м. Обшивка около платья. Поняв собі дівку туркеню-чужоземку, у зеленій сукні з білими баса нами. Лукаш. 45.
Бурмиструвати, -ру́ю, -єш, гл. Отправлять должность бургомистра.
Відвинутися, -нуся, -нешся, гл. Отклониться, увернуться. Він на мене з києм, я насилу відвинувся.
Завередува́ти, -ду́ю, -єш, гл. Закапризничать, заприхотничать, начать привередничать.
Здріма́ти, -ма́ю, -єш и здріма́тися, -ма́юся, -єшся, гл. Задремать. Хто програв, той чорта (не тепер на споминки) здрімає. Г. Арт. (О. 1861. III. 83). Нігди би-м ся не здрімала, хоць би й день біленький, коби сидів коло мене хлопець молоденький. Чуб. V. 125. А здрімавшись, — заснув кріпко. Млак. 77.
Кріс, кре́са, м. мн. креси́. Ружье (кремневое). Шух. 1. 229. У нас справа швидка: з креса та в груди. Федьк.
На́зимок, -мка, м. = назімок.
Наку́рювати, -рюю, -єш, сов. в. накури́ти, -рю́, -риш, гл. 1) Дымить, надымить. Накурила димом. 2) Накуривать, накурить (о табакѣ). 3) Пилить, напылить, поднимать, поднять пыль. 4) Накуривать, накурить. Горівки накурити. Лукаш. 130. Наш пан ся журит, як пива накурити, женчиків напоїти. Грин. III. 130. 5) Кадить, накадить. Ладаном накурено. Харьк. у. 6) Окуривать, окурить. Да причаруй ти да козаченьки, що гуляє зо мною! А циганочка да ворожечка мою волю вволила: ой урізала русої коси да козака накурила. Мет. 88.
Оббанити, -ню, -ниш, гл. Обмыть. Треба тебе (людину) оббанити. Мнж. 48. А діжу, як спече хліба, то не вискромаде, не оббане. Мнж. 99.
Ревти, -ву, -веш, одн. в. ревнути, -ну, -веш, гл. 1) Ревѣть, заревѣть, мычать, замычать. Ведмідь на ретязі товсто реве. Ном. № 1337. Чого бик навик, того й реве. Ном. № 9565. На синьому морі лютий змій реве. Чуб. І. 140. 2) Орать, заорать, крикнуть. Ви передержанці! — ревнув писарь, — вы передержуєте біглих! Кв. II. 373. Ревнув, мов у маточину, — як бугай. Ном. № 12445, 12443. 3) Пѣть очень громко и плохо, запѣвать сразу громко. На віват з мущирів стріляли, тут грімко трубачі, іграли, а много літ дяки ревуть. Котл. Ен. IV. 32. 4) Ревѣть, плакать съ крикомъ, заревѣть. Оце ще рева реве! Харьк. Дідона тяжко зажурилась.... кричала, плакала, ревла. Котл. Ен. І. 34. 5) Громко играть, заиграть на духовомъ инструментѣ. А Михаїл в трубу реве на всю губу. Чуб. III. 382. 6) О водѣ, вѣтрѣ: ревѣть, заревѣть, шумѣть, гудѣть, завывать. Прокляті вітри роздулися, а море з лиха аж реве. Котл. Ен. Як та воля, що минулась, Дніпр широкий — море, степ і степ, ревуть пороги, і могили-гори. Шевч. 4. Реви, завірюхо, засип його снігом! Левиц. І. 156. 7) О колоколѣ: сильно звонить. Всі дзвони ревуть, — уже ж того козаченька ховати несуть. Чуб. V. 371. 8) О пушкахъ: грохотать, грохнуть. Реве гарматами Скутара, ревуть, лютують вороги. Шевч. 59. Як став місяць серед неба — ревнула гармата. Шевч. 40. 9) О землѣ: гудѣть. Летить ізнов змій, аж земля реве. Рудч. Ск. І. 147.
Нас спонсорують: