Висловляти, -ля́ю, -єш, сов. в. висловити, -влю, -виш, гл. Выражать, выразить, говорить, сказать, разсказать. Висловлювали так, щоб він нас уторопав. Ви́словив сам, сам і одвічай.
Досто́йний, -а, -е. Достойный. Чи достойні ж сі вепри Дніпровії, щоб трактувать з ними по людськи?
Здува́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. зду́ти, зду́ю, -єш, гл. 1) Сдувать, сдуть. Ой насіяв козак гречки на дубові на вершечку; узялася шура-бура, козакові гречку здула. 2) Вздымать, вздуть.
Ліси́ця, -ці, ж. = лісунка?
Наглузува́ти, -зу́ю, -єш, гл. — з ко́го. Насмѣяться, наиздѣваться.
Подрати, -деру, -реш, гл. = подерти. Хоч чорт лапті подрав, то докупи зібрав.
Полегкарь, -ря, м. Человѣкъ легкомысленный; любитель легкой (нетрудовой) жизни.
Утручання, -ня, с. Вмѣшательство. Хай розійдуться, коли судилось, та без мого втручання до них.
Чоботарь, -ря, м. Сапожникъ. Ой мій батько чоботарь, черевички полатав.
Шкворінь, -ня, м. = шворінь.