Басоля, -лі, ж. Віолончель. Тепер мені не до соли, коли грають на басолі. Теперь мнѣ не до того.
Верхівець, -вця, м. = верховинець.
Заохо́та, -ти, ж. Поощреніе.
Захлясти. Cм. захлянути.
Кондійка, -ки, ж. Ендова; церковный сосудъ, въ которомъ святятъ воду.
Навмана́, навмани́, навманці́, навманя́, нар. Наобумъ; куда попало, наугадъ. Навмани Лазара співати. От, буде навмана стрибати. Навманя росказую.
Пожалувати, -лую, -єш, гл.
1) Приласкать, привѣтливо обойтись. Побить, то й аби хто знайдеться, от инше діло пожалувать. Вона ж мене пожалує, як свою дитину. Пожалуй же, Марусенько, молодицю, вклонися, і пошануй.
2) Пожалѣть. Мале пожалуєш, велике втеряєш. Нічого не пожалую, усе віддам, що в мене є. Як припало до лишенька, — купи, мамо, женишенька! Не пожалуй копи грошей, щоб чорнявий та хороший.
Умно́зі, нар. Въ большомъ количествѣ. Не гнівайся, тестю! Не умнозі зять їде, не багато бояр везе: ой сто коней верхових, а сімдесят возових.
Ухналь, -ля, м. = вухналь. Не жалуй ухналя, підкову згубиш. ухналі кувати. Дрожать. Ум. ухналик.
Хотя нар.
1) Угодно. Не так, як хотя, — так, як мога. Нехай воно буде собі як хотя. Я — мати, вільно мені її за кого хотя віддати. Всі троє коней ходять де хотя.
