Вапняр, -ра, м.
1) Приготовляющій известь.
2) Возящій известь. Cм. вапельник.
Вицюстрити, -стрю, -риш, гл. Сильно высѣчь (розгами).
Козача, -чати, с. Дитя казацкое.
Льо́нок, -нка, м. Часть верстату.
Ми́тник, -ка, м. Мытарь; сборщикъ пошлины, таможенный сборщикъ. Посідало з Ісусом багато митників.
Поздоровішати, -шаю, -єш, гл. = поздоровшати. Спасибі невістці, я за нею поздоровішала.
Пообливатися, -ва́ємося, -єтеся, гл. Облиться (о многихъ). Пообливалися, аж тече з їх.
Ростерти, -ся. Cм. ростирати, -ся.
Стіна, -ни, ж. 1) Стѣна. Мовчить, як стіна. Мила б я стіни, щоб були білі. Все село як за стіну засунулось, — такі смутні всі. 2) Стѣна, плетена невода. 3) Рядъ зубовъ въ одной сторонѣ челюсти. Ви б у Прохори поїхали, там дід замовляє (зуби); а то так усю стіну й викрутить, да й знов буде зачинатись. 4) Тучи на западѣ, за которыя заходитъ солнце. Як сонце заходить за стіну, то буде дощ. 5) При кулачномъ боѣ: рядъ, шеренга бойцовъ. Ум. стінка, стінонька, стіночка. Лежить мила, мов китайка синя, стоїть милий, як стінонька білий. .
Ударятися, -ряюся, -єшся, сов. в. ударитися, -рюся, -ришся, гл. 1) Только сов. в. Удариться, ударить себя. На руках понесуть тебе, щоб не вдаривсь об камінь ногою. Да вдарилась мати, об поли руками: тепер же я, мої діти, пропали із вами. Ой підлинув соколонько під зелений сад та вдарився крилечками об зелений сад. Шляхтянка скрикнула, підняла руки до неба і, як нежива, вдарилась об землю. 2) Бросаться, броситься, побѣжать. Дівчата вдарилися в-ростіч. В погонь.... ударилась за Марком. ударитись навтікача. Броситься бѣжать. 3) Отправляться, отправиться. Ударилась в город мамкувати. у мандри вдарилась. Отправилась въ дорогу, пошла бродяжничать. 4) Обращаться, обратиться къ кому, прибѣгнуть къ кому. Вона вдарилась до знахарки. вдарятися в що. Прибѣгать къ помощи чего, обращаться къ чему. Не плач, мати Оврамихо, не вдавайся вліки, — випроводила сина Овраменка у поход навіки. Не плач, мати Оврамихо, не вдаряйсь в ворожки, — поховали сина Овраменка в степу край дорожки. Cм. вдаватися. 5) ударитись у голос, у плач. Заплакать. 6) — у тугу. Запечалиться.
