Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

пахнучий
пахнячка
пахолик
пахолок 1
пахолок 2
пахольський
пахоля
пахощі
пахтіти
пахторити
пахучий
пахучість
пахущий
пахущик
пацати
пацик
пацикілок
пацитися
пацірки
пацірник
пацний
пацурник
паць!
пацьор
пацьорки
пацю!
пацюк
пацюрки
пацючий
паця
паця 2
пацятник
пачервоточина
пачесовачка
пачіски
пачісувати
пачка
пачкарь
пачкарювати
пачковоз
пачоси
пачосній
паша
пашенний
пашина
пашистий
пашіти
пашка
пашкет
пашний
пашнина
пашнистий
пашниця
пашня
пашок
паштригувати
паща
пащека
пащикування
пащикувати
пащикуватий
пащикуха
паювання
паювати
паюха
певен
певне
певний
певнити
певність
певно
певнота
певняк
пейс
пейсатий
пейстрий
пейстрина
пек
пекарити
пекарівна
пекарка
пекарня
пекарський
пекарчук
пекарь
пекарювати
пекати
пекатися
пекельний
пекельник
пекло
пеклування
пеклуватий
пеклуватися
пекти
пектися
пекучий
пелевень
пелевник
пелевня
пелена
пеленувати
пелех
пелеханка
пелеханя
пелехати
пелехатий
пелінка
пелька
пелюстка
пелюха
пелюшечка
пелюшка
пенарство
пендюр
пензель
пензльований
пенний
пень
пеньковий
Відмотати Cм. відмотувати.
Забожи́тися, -жу́ся, -жишся, гл. Забожиться. Хоч, як козак забожиться, — не йми, дівко, віри. Мет. 53.
Зубчик, -ка, м. Ум. отъ зубець.
Коляда, -ди, ж. 1) Рождественскій праздникъ, когда поютъ колядки. Будьте здорові з колядою! Ном. № 343. 2) Пѣсни въ вечеръ 25 декабря. Пустіть його до хати, він вам буде коляди співати. Чуб. III. 425. 3) Вознагражденіе колядникамъ за пѣсни. Он і пан іде, коляду несе: коробку вівса, наверх ковбаса. Н. п.
Пообпірати, -раю, -єш, гл. То-же, что и обіпрати, но многихъ.
Поснідання, -ня, с. Пора завтрака. І сонце зійшло, вже й поснідання, а його все нема. Верхнеднѣпр. у. ( Залюбовск.).
Промуштрувати, -ру́ю, -єш, гл. Проучить извѣстное время военнымъ пріемамъ.
Слимак, -ка, м. 1) Улитка. Вх. Пч. II. 28. Камен. у. 2) Монастырскій служка, послушникъ. Гладкий як слимак. Ном. № 13139. Крадуть слимаки гусей, качок, курей индиків у Гевалів і Амаликів. Котл. Ен. V. 51. 3) Писанка съ изображеніемъ улитки. КС. 1891. VI. 379. Ум. слимачок.
Теряти, -ря́ю, -єш, гл. 1) Терять, утрачивать, расходовать. Коли вмірать, то день терять. Шейк. Літа мої молодії, марне вас теряю. Гол. І. 323. 2) Портить. Середульший брат на те не потурає, с під червоного каптана чорні китиці видирає.... А старший брат теє забачає, середульшого брата на сміх підіймає.... Либонь ти собі жіноцький розум маєш, що ти на собі прекрасну одежу теряєш. АД. І. 109. Нехай тебе.... отець не лає, не проклинає, щастя й долі козацької твоєї не теряє. КС. 1882. XII. 491.
Увертіти, -ся. Cм. увертати, -ся.
Нас спонсорують: