Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

подуга

Подуга, -ги, ж. Побѣда. Встрѣчено у Кулиша. Льону димуючого не потушить, доки не доведе суду до подуги. Єв. Мт. XII. 20.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 247.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОДУГА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОДУГА"
Відпуститель, -ля, м. Отпускающій. Я Іван Хреститель, — гріхам відпуститель. Рудч. Ск. І. 178.
Воріженько, -ка, м. Ум. отъ ворог.
Ґзимс, -су, м. Карнизъ. Подольск. г. Волын. г.
Завойовни́чий, -а, -е. Завоевательный. Башт. 105.
Ло́тать, -ті, ж. = латаття. Угор.
Паніти, -ні́ю, -єш, гл. Дѣлаться бариномъ. Св. Л. 61. Він не паніє. Мир. ХРВ. 350. Станьмо ж, Ясю, попереду панами, а потім уже будемо паніти. Левиц. І. 216.
Подокопувати, -пую, -єш, гл. Докопать (во множествѣ).
Прорити, -ся. Cм. проривати, -ся.
Роспаскудити, -джу, -диш, гл. Испортить нравственно.
Роспестити, -щу, -стиш, гл. Избаловать, изнѣжить.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОДУГА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.