Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

подюґати

Подюґати, -ґаю, -єш, гл. Поковырять, потыкать. Бог узяв і сотворив Адама з глини і десь там до чогось припер. Али він (чорт), пек му, прибіг, увидів і подюґав пальцьом. І днесь черес тото на чоловіці віспа. Гн. І. 6.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 248.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОДЮҐАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОДЮҐАТИ"
Догоди́тися, -жу́ся, -дишся, гл. Доугождать. Не день, не два, як панові, Микиті годила. Догодилась титарівна до самого краю. Шевч. 570.
Здо́хти Cм. здихати.
Москальня́, -ні ж., соб. 1) Великороссы. Желех. 2) Солдаты.
Охотуха, -хи, ж. Охотница, желающая. А я муха полетуха, шить і прясти охотуха. Грин. III. 666.
Плянта, -ти, ж. Ровное мѣсто? Сплянтували ліс, плянту зробили, що й корня не видно. Чуб. II. 183.
Поперхливий, -а, -е. Вспыльчивый, запальчивый. Вх. Лем. 454.
Попостити, -щу, -стиш, гл. = попісникувати.
Почекати, -ка́ю, -єш, гл. Подождать. О, почекайте лиш, не буде в вас охоти за живота чортам служить! Греб. 379.
Прачкарня, -ні, ж. Прачешная. Васильк. у. (Рк. Левиц.). Кіев.
Сікавка, -ки, ж. 1) Дѣтская игрушка: родъ брызгалки, шприца изъ бузины иди трубчатаго ствола какого нибудь растенія, напр. георгины. КС. 1887. VI. 479. 2) Пожарный насосъ. 3) Рыба. = сікавиця. Вх. Пч. ІІ. 19.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОДЮҐАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.