Відволожувати, -жую, -єш, сов. в. відволожити, -жу, -жиш, гл. 1) Дѣлать, сдѣлать влажнымъ. Треба табак одволожити. 2) Облегчать, облегчить, утѣшать, утѣшить. Cм. прим. при словѣ Відволога.
Зви́чений, -а, -е. Пріученный. У неї потно діти звичені. Вони до сього звичені.
Зробляти, -ля́ю, -єш, гл. Обрабатывать. Ой я тобі не наймичка все поле зробляти.
Морґува́ти, -ґую, -єш, гл. Дѣлить на морги.
Надкороти́ти Cм. надкорочувати.
Почикати, -каю, -єш, гл. Дѣтск. порѣзать.
Прання, -ня́, с. Мытье, стирка бѣлья.
Спрятанник, -ка, м. Человѣкъ, гонящій закупленный скотъ въ указанное мѣсто.
Струмінь, -меню, м. Потокъ, ручей. Де ті й сльози беруться! так і ллються струменем.
Торбина, -ни, ж. = торба 1. Хоч іду в гостину, то беру хліб в торбину. Ум. торбинка, торбинонька, торбиночка.