Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

пара
параван
парадний
парадник
парадниця
параліж
парасоль
парастас
паратарь
парахвія
парахвіяльний
парахвіянин
парахвіянка
парашка
паренати
паренина
паренити
парениця
паренування
парень
парило
парина
паристий
парити
паритися
парібщиня
парій
парка
паркан
паркання
паркановий
парко
паркотати
паркотливець
паркотливий
парло
парний
парник
парнище
парно
парня
парняга
паробкувати
паровий
паровик
паровина
паровина 2
паровиця
парогач
пароїк
паронька
парос
парост
пароститися
паросток
парость
парох
парочка
парсона
парсуна
парта
партал
партач
партачити
партес
партесний
партика
партиця
партолити
парторити
парть
парубець
парубецький
парубій
парубіка
парубків
парубкування
парубкувати
парубок
парубота
парубоцтво
парубоцький
парубочок
парубча
парубчак
парубченя
парубчина
парубчиско
парубчук
паруб'я
паруб'ячий
парування
парувати
паруватися
парус
паруха
парх
пархатий
пархач
парцьошка
парча
парчевий
паршивий
парші
пас
пасаман
пасемистий
пасемко
пасемник
пасерб
пасербик
пасербиня
пасербиця
пасердя
пасина
пасинкувальниця
пасинкувати
пасиння
пасинок
пасистий
Вайлом нар. Во множествѣ, толпой. По сіль або там по рибу не ходять по одному, а все вайлом. Волч. у.
Гру́да, -ди, ж. 1) Комокъ, кусокъ. За його не взяв би срібла хоч повную груду. Чуб. V. 935. Болѣе употребительно въ Ум. формѣ: гру́дка. (Cм.). 2) и груда́. Замерзшая комками земля, кочки, колоть. Мир. Пов. II. 41. На Семена-Юди (1-го сентября) боїться кінь груди. Ном. № 486. Пробила ніженьку на сухую груду. Грин. ІІІ. 159. 3) = Груд. Волынск.
Дончи́ця, -ці, ж. Донская козачка.
Контосити, -шу, -сиш, гл. = кундосити. Нехай коси Дунай носить, та нехай нелюб не контосить. Чуб.
Обмірковувати, -вую, -єш, сов. в. обміркува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Обдумывать, обдумать. Вона й зробить усе, і догледить усього, і обміркує все. МВ. ІІ. 19.
Порзнитися, -нюся, -нишся, гл. Скоромиться. МУЕ. III. 47.
Розчесати, -ся. Cм. розчісувати, -ся.
Тогоди нар. = тогді = тоді. Брат тогоди клав хату. Гн. І. 81.
Трунов, -нви, ж. = трунва. Вх. Зн. 71.
Труповий, -а, -е. Трупный; наполненный трупами. Та могила труповая. Гол. III. 90.
Нас спонсорують: