Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

пара
параван
парадний
парадник
парадниця
параліж
парасоль
парастас
паратарь
парахвія
парахвіяльний
парахвіянин
парахвіянка
парашка
паренати
паренина
паренити
парениця
паренування
парень
парило
парина
паристий
парити
паритися
парібщиня
парій
парка
паркан
паркання
паркановий
парко
паркотати
паркотливець
паркотливий
парло
парний
парник
парнище
парно
парня
парняга
паробкувати
паровий
паровик
паровина
паровина 2
паровиця
парогач
пароїк
паронька
парос
парост
пароститися
паросток
парость
парох
парочка
парсона
парсуна
парта
партал
партач
партачити
партес
партесний
партика
партиця
партолити
парторити
парть
парубець
парубецький
парубій
парубіка
парубків
парубкування
парубкувати
парубок
парубота
парубоцтво
парубоцький
парубочок
парубча
парубчак
парубченя
парубчина
парубчиско
парубчук
паруб'я
паруб'ячий
парування
парувати
паруватися
парус
паруха
парх
пархатий
пархач
парцьошка
парча
парчевий
паршивий
парші
пас
пасаман
пасемистий
пасемко
пасемник
пасерб
пасербик
пасербиня
пасербиця
пасердя
пасина
пасинкувальниця
пасинкувати
пасиння
пасинок
пасистий
Ватувати, -ту́ю, -єш, гл. Имѣть намѣреніе, разсчитывать. Я віз ватував купити. Борз. у.
Згі́нний, -а, -е. згінні дні. Дни, въ которые все сельское рабочее населеніе сгонялось на барщину. О. 1862. IV. 94.
Здійма́ти, -ма́ю, -єш, сов. в. здійня́ти, -йму́, -ме́ш, гл. 1) Снимать, снять. За рученьку візьме, золот перстень здійме. Мет. 299. Не здіймай з мене, дідусю, шкури. Рудч. Ск. II. 15. На поріг ступає, шапочку здіймає. Лавр. 109. 2) Поднимать, поднять. Гуки до Бога здіймає, Господа з небес благає. Мет. 417. Ой казав Криворук, що не здійме орда рук. Орда руки ізняла і козака заняла. Н. п. Здійміть очі ваші. Єв. І. IV. 35.
Зсушитися, -шу́ся, -шишся, гл. 1) Высушиться. Чи вже зсушилися груші? 2) Насушиться. Зсушилася, зв'ялилася, як нитка тоненька. Чуб. III. 168.
Кругосвітній, -я, -є. Всемірный. Дійшовши з прогресом кругосвітньої наукової праці тієї правди... К. ХП. 135.
Ложка́рь, -ря́, м. = ложечник 1.
Привітно нар. Привѣтливо. Стор. МПр. 52. Въ знач.: уютно. Там (у кімнаті) було тепло, гарно, спокійно, привітно зімньої темної ночі. Левиц. Пов. 190. Ум. привітненько.
Придужати, -жаю, -єш, гл. Быть въ силахъ, въ состояніи. Кожне звичайно бере, на себе, кілько придужа взять. Могил. у.
Стяголь, -ля, м. Деревянная палочка, соединяющая въ саняхъ передній копил съ головою полоза. Сумск. у.
Того 1), мѣст. Род. пад. отъ той, те. 2) сз. Потому, оттого. Того ж жиди і свинини не їдять. Драг. 4. А чого стало тепло?... — Того, що весна настала. Ком. II. 45.
Нас спонсорують: