Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

петрущаний
петьмо
пец
печалити
печалитися
печаловитий
печалування
печалувати
печалуватися
печаль
печарка
печатати
печатка
печать
печений
печенина
печениця
печеня
печера
печериця
печерник
печерній
печерування
печерувати
печеря
печиво
печина
печихвіст
печище
печільниця
печінка
печіння
печіночка
печіркування
печіркувати
печія
печкур
печовий
печоглад
печогладини
печоглядини
печура
пещений
пещота
пивище
пивний
пивник
пивниця
пиво
пивовар
пивоварка
пивонія
пиворобниця
пивота
пивце
пигичка
пиж
пижмо
пизи
пизитися
пизьмо
пийка
пика
пикатий
пикниця
пил
пила
пиленя
пилина
пилипівка
пилипівський
пилиповний
пилипон
пилити
пилка I
пилка II
пиловини
пиловиння
пилок
пилочник
пилочок
пилувати
пильга
пильний
пильність
пильно
пильновитий
пильнування
пильнувати
пильня
пилюга
пилюжина
пилюк
пилюка
пилюра
пиляка
пиляти
пинда
пиндження
пиндитися
пиндрячити
пиндючити
пиндючитися
пиндючливий
пинити
пинхва
пинчук
пинявий
пиняво
пиняти
пипа
пипак
пипка
пипоть
пиптик
пира
пирга
пиргач
пириця
пиріг
Відпущення, -ня, с. Отпущеніе. Відпущення гріхів од Господа.... добуде. Стор. МПр. 39.
Двір, дво́ру, м. 1) Дворъ, мѣсто подлѣ дома, обнесенное заборомъ. І в хаті не чуть, і на дворі не видко. МВ. ІІ. 8. Ой не по правді, мій миленький, ти зо мною живеш: мимо мій двір, нові ворітечка до иншої йдеш. Мет. 67. На дво́рі. Внѣ дома. Приходять тоді брати і Мати Його і, стоячи на дворі, послали до Його, кличучи Його. Єв. Мр. ІІІ. 31. 2) Домъ, усадьба. Не плач, небого, що йдеш за нього: нехай плаче він, що бере лихо в двір. Ном. Хоч не сильна, аби двір закрасила. Ном. На конику заїжджає, до двору женчиків займає. Чуб. Стоять нові двори, а в тих дворках новії ворота. Чуб. 3) Дворъ, Высочайшія особы и придворные. Ось ті, що панують у царських дворах. Єв. Л. VII. 25. 4) Дворня, дворовая прислуга. Іде з своїм двором. Ном. Двіре́ць, двіро́к, двіро́чок, дво́рик, дворо́к. Там я ходив через річку до своєї дівчини; в неї двірок біленький, навколо тополі. Чуб. V. 238.
Дото́вплювання, -ня, с. Дотискиваніе.
Кий I, ки́я, м. 1) Палка, трость. Язик доведе до Київа і до кия. Ном. № 1125. Один тілько мій Ярема на кий похилився. Шевч. 207. 2) Дубина, палка, на концѣ которой шаровидное утолщеніе отъ оставленной части корня. Приходить багато народу з мечами й киями. Єв. Мр. XIV. 43. Ум. кийок, кийочок. Которий козак не міє в себе шаблі булатної, пищалі семип'ядної, той козак кийка на плечі забірає, за гетьманом Хмельницьким ув охотне військо поспішає. Мет. 391, 392. Ув. киюра, кияка, кияра. Як сім раз одважить киякою, то хліба більше не їстимеш. К. ЧР. 273.
Порозголошувати, -шую, -єш, гл. Разгласить (во множествѣ).
Порощати, -щу́, -щи́ш, гл. 1) О дождѣ, снѣгѣ: барабанить по окнамъ, стѣнамъ. Дощ порощить у вікно. Харьк. Хуртовина все забиває та порощить у вікна. О. 1861. V. 74. 2) Кричать торопясь, въ гнѣвѣ (о человѣкѣ). Левч. 27.
Потужно нар. Сильно, мощно, могущественно. Одна струна дзвенить потужно в мене, мов те перо орлине против бурі. К. Бай. 11. Як потужно, як безмірно можно любити. Г. Барв. 496.
Тулубастий, -а, -е. О тулупѣ, свиткѣ: мѣшковидный, безъ таліи. Чуб. VII. 420, 421, 431.
Фурнути, -ну, -неш, гл. = фуркнути. Качка... фурнула. Рудан. І. 129.
Чіпко нар. = чепко. Лохв. у.
Нас спонсорують: