Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

перешкрябнути
перешматувати
перешугнути
перешукати
перешукувати
перешуміти
перешумувати
перещебетати
перещеміти
перещепити
перещеплювати
перещик
переяйка
переякий
переярок
переяти
перило
перина
перинка
перинний
перинонька
перистий
періг
перієватиця
перій
перійка
перістий
перістошиїй
періщити
періюватий
перія
перкалевий
перкаль
перластий
перлик
перлина
перло
перловий
пернатий
пернач
перниця
перо
перса
перси
персистий
персіянський
персона
перста
перстач
перстенець
перстеник
перстенина
перстень
перстінець
перстінок
перстінь
перстка
перстник
персть
перський
перти
пертися
перть
перун
перхати
перхнути
перцювати
перч
перчаківка
перчик
перчина
перчити
перчити 2
перш
перший
першина
першість
пер'ян
пес
песеня
песиголова
песиголовець
песик
песій
пестивий
пестити
пеститися
пестіння
пестраки
пестракуватий
пестрюга
пестряк
пестування
пестувати
пестуватися
пестун
пестунка
пестунчик
пестунчити
пестуха
пестя
песькатися
песький
песюга
песя
петак
петельгузий
петелька
петечє
петечина
петля
петрик
петрівка
петрівний
петрівський
петрівчаний
петро
петрушечка
петрушка
петрушковий
Газда, -ди и пр = ґазда и пр.
Да-ба! меж. = Та ба!
За́кут, -та, м. Закоулокъ, уголъ. Ой з-за гори чорні хмари в закуті. Чуб. V. 1004. Ум. за́куток, за́куточок. Въ этой формѣ употребляется въ смыслѣ: убѣжище, пріютъ. В її серці знайшовся добрий, теплий закуточок для милого хлопця. Левиц. Пов. 383.
Наря́д, -ду, м. 1) Нарядъ, убранство. Я їй дорогі наряди справила. Чуб. V. 720. Вивела вдова, вивела небога свою дочку у наряді. Грин. III. 207. 2) Сбруя. Ой у саді, соді, саді-винограді, стояв кінь вороний у наряді. Мет. 98. Ум. нарядонько. Як удасться твій миленький та ревнивий, — не дасть тобі нарядоньку поносити. МУЕ. III. 131.
Ненароком нар. Нечаянно, неумышленно. Коли кому й лучалось ненароком зблизиться до того острова, то з ляком тікали від його. Стор. МПр. 13.
Поволохатіти, -тію, -єш, гл. Сдѣлаться косматымъ.
Попряник, -ка, м. Медовый пряникъ. Борз. у.
Прославляти, -ля́ю, -єш, сов. в. прославити, -влю, -виш, гл. Прославлять, прославить. Чуб. III. 351. Тоді і я прославлю твою силу, що ти собі запомогти умієш. К. Іов. 91.
Простяжний, -а, -е. Длинный и отлогій. Гора не так крута, та дуже простяжна. Лебед. у. Простяжна гора. Н. Вол. у.
Ряндавий, -а, -е. Оборванный, рваный, въ лохмотьяхъ. Ряндава кошуля. Вх. Лем.
Нас спонсорують: