Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

пороспізнавати
пороспікати
пороспікатися
пороспірати
поросплакуватися
поросплатувати
поросплатуватися
поросплачуватися
пороспливатися
пороспліскувати
поросплітати
поросплітатися
поросплоджувати
поросплоджуватися
поросплутувати
поросплутуватися
поросплюскувати
поросплющувати
поросповзатися
поросповідати
поросповіщати
пороспозирати
пороспозичати
поросполохувати
пороспорювати
пороспорюватися
пороспоряжати
пороспочинати
поросправляти
пороспродувати
пороспростирати
пороспросторювати
пороспростувати
пороспрягати
пороспуджувати
пороспукати
пороспукатися
пороспукуватися
пороспускатися
пороспухати
пороставати
поростаскувати
поросташовуватися
порости I
порости II
поростикати
поростинати
поростити
поростицювати
поростікатися
поростовкмачувати
поростовкувати
поростоплювати
поростоплюватися
поростоптувати
поросторговуватися
поросточувати
порострачувати
порострачуватися
поростринькувати
поростріпувати
поростріпуватися
порострощувати
порострушувати
порострушуватися
поростулювати
поростягати
поросхапувати
поросхилювати
поросхитувати
поросхитуватися
поросхлюпувати
поросхлюпуватися
поросходитися
поросхристуватися
поросюк
поросючка
порося
поросятина
поросятко
поросячка
пороти
поротина
поротися
порох
порохань
порохачка
порохнавий
порохнавіти
порохний
порохнина
порохніти
порохно
порохня
порохнявий
порохнявіти
пороховий
порохонь
порочно
пороша
порошина
порошити
порошковий
порошний
порошник
порошниця
порошно
порошок
порощати
порпати
порплитися
порплиця
порпличник
порплі
порскати
порский
порскливий
порснути
порськати
порт
Безжурний, -а, -е. Безпечальный, веселый.
Буявіти, -вію, -єш, гл. = буяти 1. По за садком лани буявіють широкополі. МВ. (О. 1862. І. 96).
Капарства, -ви, ж. = капестра. Вх. Зн. 24.
Натхорити, -рю́, -ри́ш, гл. Навонять. А бодай би вас чорти взяли! Ич, як натхорили! Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
Неслушно нар. 1) Ненадлежаще. 2) Несправедливо.
Повиплоджувати, -джую, -єш, гл. Виплодить, вывести (многихъ).
Причалюватися, -лююся, -єшся, сов. в. причалитися, -люся, -лишся, гл. 1) Причаливать, приставать, пристать. Причалився човен до берега. Харьк. г. 2) Присоединяться, присоединиться, пристать, пріютиться. Як би дома, то припалилась би до людей, а тут усе чужі. Павлогр. у. Він причалився на шпилечку. Кролевец. у.
Розмазати, -ся. Cм. розмазувати, -ся.  
Царствечко, -ка, с. Ум. отъ царство.
Шпувати, -шпую, -єш, гл. 1) Дуть съ силой, бурно. Зімою у нас добре буря шпує. Волч. у. 2) Волноваться, бушевать. В Італію ми не доїдем, бо море дуже щось шпує. Котл. Ен. II. 7. 3) Брызгать, вспрыскивать. Од пристріту знахарка бере шклянку чи кухлик води, кида туди жарину, витира хорого сіллю, шпує тією водою і дає й хлиснуть її. Ном. № 13927. 4) Искать (объ охотничьей собакѣ). От уже почала шпувати: може зжене перепелицю або що. Брацл. у.
Нас спонсорують: