Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

понатрушувати
понатрушуватися
понатягати
понаучувати
понаучуватися
понахапувати
понахаркувати
понахвачувати
понаховувати
понаходити
понаходитися
понахоплювати
понаціжувати
понацілювати
понацілюватися
поначиняти
поначитувати
поначитуватися
поначіплювати
поначіплюватися
поначісувати
понашарпувати
понашатковувати
понашевкуватися
понашепуватися
понашеретовувати
понашивати
понашіптувати
понашкоджувати
понашмаркувати
понашматовувати
понашукувати
понащипувати
понащіплювати
понащулювати
поневільний
поневірнити
поневіряти
поневірятися
поневолити
понеділковий
понеділкування
понеділкувати
понеділок
понедужати
понесла
понести
понестися
понехати
понехаяти
понехтувати
понивати
понидіти
понижати
понижувати
понизати
понизити
пониз'я
поникати I
поникати II
пониклий
поникнути
понити
понишпорити
понищити
поніб'я
понівечити
понімати
поніматися
понімечитися
поніміти
поніячитися
понова
поновини
поновити
поновлення
поновляти
поновлятися
поножі
понористий
понос
поносити
поноситися
поноченький
поноченько
поночі
поночіти
поночліжник
понудити
понуздати
понука
понукнути
понур
понура
понурий
понуристий
понурити
понуритися
понурість
понуро
понурок
понуруватий
понюх
понюхати
понюшити
понюшка
понявкати
понявчати
поняти
пооббивати
пооббігати
пооббілювати
пооббірати
пооббризкувати
пооббризькувати
пооббріхувати
пообважувати
пообважуватися
пообвальковувати
пообвалювати
Ди́вка, -ки, ж. Диковина. Въ выраженіи: Нема́ ди́вки. Не удивительно. Нема дивки на свої гроші, а чужі все важкі. Ном. № 4811.
Дуча́й, -ча́ю, м. = дучайка. МУЕ. III. 54.
Забо́рсати, -ся. Cм. заборсувати, -ся.
Кам'янище, -ща, м. Каменоломня. Донск. обл.
Песя, -ся́ти, с. = песеня. Вх. Пч. II. 5.
Помутитися, -чуся, -тишся, гл. 1) = скаламутитися. 2) Помрачиться въ разсудкѣ. Христя прикро на матір дивилася, думаючи, чи не помутилася бува. Мир. Пов. І. 171.
Ристю нар. Рысью. Cм. ристь.
Ропляний, -а́, -е́ Смоченный разсоломъ.
Роптати, -пчу, -чеш, гл. 1) Говорить всѣмъ сразу, говорить сразу такъ, что разговоръ сливается въ одинъ гулъ, ропотъ; бормотать. Чи чуєш, доню, що люде ропчуть, як твою славоньку під ноги топчуть? Н. п. 2) О водѣ: сильно журчать. Вода.... тихо леліє, не ропче. МВ. ІІ. 75.
Рочитися, -чу́ся, -чи́шся, гл. Давать обѣтъ. Не рочися, бо гріх буде. Шишацкій.
Нас спонсорують: