Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

понатрушувати
понатрушуватися
понатягати
понаучувати
понаучуватися
понахапувати
понахаркувати
понахвачувати
понаховувати
понаходити
понаходитися
понахоплювати
понаціжувати
понацілювати
понацілюватися
поначиняти
поначитувати
поначитуватися
поначіплювати
поначіплюватися
поначісувати
понашарпувати
понашатковувати
понашевкуватися
понашепуватися
понашеретовувати
понашивати
понашіптувати
понашкоджувати
понашмаркувати
понашматовувати
понашукувати
понащипувати
понащіплювати
понащулювати
поневільний
поневірнити
поневіряти
поневірятися
поневолити
понеділковий
понеділкування
понеділкувати
понеділок
понедужати
понесла
понести
понестися
понехати
понехаяти
понехтувати
понивати
понидіти
понижати
понижувати
понизати
понизити
пониз'я
поникати I
поникати II
пониклий
поникнути
понити
понишпорити
понищити
поніб'я
понівечити
понімати
поніматися
понімечитися
поніміти
поніячитися
понова
поновини
поновити
поновлення
поновляти
поновлятися
поножі
понористий
понос
поносити
поноситися
поноченький
поноченько
поночі
поночіти
поночліжник
понудити
понуздати
понука
понукнути
понур
понура
понурий
понуристий
понурити
понуритися
понурість
понуро
понурок
понуруватий
понюх
понюхати
понюшити
понюшка
понявкати
понявчати
поняти
пооббивати
пооббігати
пооббілювати
пооббірати
пооббризкувати
пооббризькувати
пооббріхувати
пообважувати
пообважуватися
пообвальковувати
пообвалювати
Доноша́тися, -ша́юся, -єшся, гл. = доношуватися.
Закла́дщини, -щин, ж. мн. = закладини. Канев. у. ХС. ІІІ. 39.
Неук, -ка, м. 1) Неучъ. І між дівок сих посадив як неука. Котл. Ен. III. 71. 2) Необъезженный конь.
Окоммкнуть нар. Въ одно мгновеніе, мигомъ. Угор.
Підлити Cм. підливати.
Побоятися, -бою́ся, -ї́шся, гл. Побояться. Я побоявся, щоб дзиглика не поламать. Рудч. Ск. І. 95.
Привитниця, -ці, ж. Родъ растенія. ХС. III. 51.
Спузиріти, -рію, -єш, гл. Покрыться, пузыремъ, пузырями.
Треножити, -жу, -жиш, гл. Спутать три ноги веревкой (у коня). Щоб не втікла коняка, треба її трепожити.
Хліб, -ба, м. 1) Хлѣбъ: въ полѣ на корню или печеный хлѣбъ. Чуб. VII. 444. Нам Бога не вчить, як хліб родить. Ном. № 35. Хто дав зуби, дасть і хліб до губи. Ном. № 76. Хліба напечено, борщик зварений. Рудч. Ск. II. 33. 2) Вообще заработокъ, средства къ существованію. Чи я пан, чи що, що ще захотів легкого хліба. Рудч. Ск. І. 5. От і поженилисе да й думают, у який хліб кинутись: у столярі пуийти, — хліб треба купувать. — Пуийдемо у хлібороби, каже. Чуб. II. 15. Въ значеніи: недвижимыя владѣнія, жалуемыя на содержаніе кому либо, употребл. во мн. ч.: хліби. Вважаючи на жизнь благочестиву печерських іноків, ми простирали з престолу нашу руку милостиву і їм хліби духовні надавали. К. МБ. ІІ. 123. 3) хліб-сіль. Хлѣбосольство, радушіе, Я по вашій хліба-соли прийшла до вас дітей доглядати, бо здавна знаю вас, а до кого инчого, то б зроду-віку не прийшла. 4)старий. Раст. Sclerotiu clavus. Вх. Пч. II. 36. Ум. хлі́бець, хлібчик, хлібчичок.
Нас спонсорують: