Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

погребний
погребник
погребнутися
погребня
погребовий
погребовини
погребти
погривина
погризти
погризтися
погримати
погріб
погріб 2
погрібати
погрібач
погрібний
погрібняк
погрімання
погрімати
погріти
погрітися
погріхувати
погрішити
погрішник
погрожати
погрожування
погрожувати
погроза
погрозити
погрозка
погромадити
погромити
погромище
погронитися
погрузити
погрюкати
погрюкувати
погуба
погубитель
погубити
погубляти
погудити
погудка
погук
погукати
погукнути
погуковщина
погукування
погукувати
погулянка
погуляння
погуляти
погупцювати
погуркати
погуркотіти
погурчати
погусти
погустіти
погустішати
погуторити
погутькало
поґаздувати
поґвалтувати
поґездґатися
поґерґотати
поґрасувати
поґулати
подавальник
подавання
подавати
подаватися
подавити
подавитися
подавник
подавно
подала
подалеко
подалі
подаремне
подарити
подарковий
подарок
подарря
подарувати
подаруватися
подаруйко
подарунок
подарунько
подати
податковий
податливий
податний
податок
подать
подача
подбати
подвиг
подвигати I
подвигати II
подвигатися
подвижник
подвижництво
подвижницький
подвійний
подвійно
подвіренько
подвірній
подвіронько
подвір'я
подвоїти
подвоїтися
подворець
подейкувати
подеколи
подекуди
подена
поденник
поденниця
поденно
подення
Генто, гентова, гентолі нар. Недавно, позавчера. Желех; Вх. Зн. 72, 10.
Дякі́вський, -а, -е. Свойственный дьячку. Не кидавсь дяківської натури. Кв. II. 213.
Жи́ляний, -а, -е. = жи́лавий.
Зага́й, -га́ю, м. 1) Проволочка, замедленіе. Не стілько того діла, як один загай. Лубен. у. Аби б загаю не було, а то я не баритимусь. Лубен. у. 2) Заросль; чаща. В тебе лани як загай, в тебе хліби як Дунай. Гол. IV. 552.
Роботящий, -а, -е. Работящій, трудолюбивый. Ручки ж мої роботящі, чом не робите? Чуб. V. 777.
Судук, -ка, м. = судак. Вх. Пч. II. 19.
Треблаженне дерево. Легендарное дерево, выросшее изъ обруча, который клалъ себѣ на голову больной Адамъ; оно имѣло видъ креста и на немъ впослѣдствіи былъ распятъ Спаситель. Драг. 94.
Узлуватий, -а, -е. 1) = вузлуватий і. 2) = вузлуватий 2. Хоч мале, та вузлувате. Ном. № 7331. Куций німець узлуватий. Шевч. 213.
Укосом нар. Косо. Ой знати, знати, хто з кого кпиться, здалека сідає, вкосом дивиться. Гол. І. 314.
Цінування, -ня, с. 1) Оцѣнка. 2) Опись имущества для прод. съ аукц. торга.
Нас спонсорують: