Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

повідпадати
повідпасуватися
повідписувати
повідпихати
повідпливати
повідправляти
повідпроваджувати
повідпрядати
повідпускати
повідривати
повідриватися
повідрізняти
повідрізнятися
повідрізувати
повідростати
повідрубувати
повідсилати
повідсихати
повідскакувати
повідслужувати
повідслужуватися
повідставляти
повідстобурчувати
повідстрявати
повідступати
повідступатися
повідсувати
повідсуватися
повідтавати
повідтинати
повідтинати 2
повідточувати
повідтуляти
повідтухати
повідтягати
повідучати
повідхиляти
повідхилятися
повідходити
повідцвітати
повідціжувати
повідчиняти
повідчинятися
повідчіплювати
повідчіплюватися
повідшіптувати
повідшукувати
повідшукуватися
повідщипувати
повідь I
повідь II
повідьміти
повієчка
повіз 1
повіз 2
повій
повійка
повійниця
повійнути
повік
повіка
повікувати
повільний
повільність
повільно
повінути
повінчати
повінчатися
повіншування
повіншувати
повінь
повірити
повірний
повірник
повірувати
повірхник
повіряти
повіс
повісемце
повісити
повіситися
повісмо
повісняний
повісти
повістити
повістка
повістувати
повість
повістяр
повіт
повітати
повітиця
повітка
повітовий
повітра
повітриця
повітря
повіть
повіхтериця
повічайка
повішальник
повішати
повішатися
повішеник
повішно
повіщати
повія
повіяти
повіятися
повк
повкидати
повкидатися
повкладатися
повклякати
повковник
повколювати
повкопувати
повкочувати
повкошуватися
повкривати
Деспоти́чний, -а, -е. Деспотическій. Натура.... груба, дика й дуже деспотична. Левиц. Пов. 7.
Запроха́ння, -ня, с. = запросини.
Зашули́ти, -лю́, -лиш, гл. Въ игрѣ въ шуль: бросить палку такъ, чтобы она концемъ подсунулась подъ лежащую на землѣ палку. КС. 1887. VI. 477.
Карбець, -бця́, м. Ум. отъ карб.
Люба́нка, -ки, ж. Возлюбленная. Желех. Ум. люба́ночка. Гол. II. 465.
Нагляда́ти, -да́ю, -єш, гл. і. сов. в. нагля́діти и нагле́діти, -джу, -диш, гл. Насматривать, насмотрѣть, увидѣть. Здобич нагледівши певну, жде не діждеться поживи. К. Псал. Вона вже давно його нагляділа. Мир. ХРВ. 174.ii. сов. в. наглянути, -ну, -неш. а) Увидѣть, замѣтить. Тут не страшно, моє серце, — люде не наглянуть. Г. Барв. 75. б) — кого, що. Надзирать, присматривать, присмотрѣть (за кѣмъ, чѣмъ). Дітей наглянути. Лукаш. 84. Пійдем, пообідавши, наглядати, як сіно скидатимуть. Г. Барв. 108. Боже!.. ти все бачиш, все знаєш... ти один наглядаєш над землею. Мир. ХРВ. 55. в) — до кого. Заходить, зайти мимоходомъ, навѣдываться, навѣдаться.
Невгаразд нар. Невпопадъ, ни къ селу, ни къ городу.
Приспоряти, -ря́ю, -єш, сов. в. приспори́ти, -рю́, -ри́ш, гл. Умножать, умножить. Грин. III. 158. Бог приспоряє і ранньою і пізньою росою. Ном. № 584. Став їм Господь видимо помогати, а й в полі і в домі всю худобу приспоряти. КС. 1884. І. 33.
Розмінити, -ню́, -ниш, гл. Купить, взять купленное, заплативъ деньги. Пожич мені таляра розмінити черевички. Гол. IV. 520.
Штурхнути, -хну, -неш, гл. Однокр. отъ штурхати. Дайте нам курку, бо в вікно штурхну. Чуб. IІI. 431.
Нас спонсорують: