Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

повідпадати
повідпасуватися
повідписувати
повідпихати
повідпливати
повідправляти
повідпроваджувати
повідпрядати
повідпускати
повідривати
повідриватися
повідрізняти
повідрізнятися
повідрізувати
повідростати
повідрубувати
повідсилати
повідсихати
повідскакувати
повідслужувати
повідслужуватися
повідставляти
повідстобурчувати
повідстрявати
повідступати
повідступатися
повідсувати
повідсуватися
повідтавати
повідтинати
повідтинати 2
повідточувати
повідтуляти
повідтухати
повідтягати
повідучати
повідхиляти
повідхилятися
повідходити
повідцвітати
повідціжувати
повідчиняти
повідчинятися
повідчіплювати
повідчіплюватися
повідшіптувати
повідшукувати
повідшукуватися
повідщипувати
повідь I
повідь II
повідьміти
повієчка
повіз 1
повіз 2
повій
повійка
повійниця
повійнути
повік
повіка
повікувати
повільний
повільність
повільно
повінути
повінчати
повінчатися
повіншування
повіншувати
повінь
повірити
повірний
повірник
повірувати
повірхник
повіряти
повіс
повісемце
повісити
повіситися
повісмо
повісняний
повісти
повістити
повістка
повістувати
повість
повістяр
повіт
повітати
повітиця
повітка
повітовий
повітра
повітриця
повітря
повіть
повіхтериця
повічайка
повішальник
повішати
повішатися
повішеник
повішно
повіщати
повія
повіяти
повіятися
повк
повкидати
повкидатися
повкладатися
повклякати
повковник
повколювати
повкопувати
повкочувати
повкошуватися
повкривати
Боденька, -ки, ж. Ум. отъ бодня.
Зрятувати, -ту́ю, -єш, гл. Спасти. Зрятуй його! Греб. 341.
Імшедь, -ді, ж. 1) Мохъ. Шух. І. 18. 2) = мшедь. Вх. Зн. 28.
Лоп! меж. 1) Хлопъ! Утка дика лоп-ло-лоп крилами. О. 1861. V. 69. 2) Хватъ! Але чоловік лоп його за чуприну! Ном. стр. 282. № 566.
Підперіз, -за, м. Поясъ, то, чѣмъ опоясываются. Підперізи розв'язує потужним. К. Іов. 27.
Плавля, -лі, ж. Болотистый лугъ.
Познаходити, -джу, -диш, гл. Найти (во множествѣ). Прадід усе те познаходив. Мнж. 133.
Поквікати, -каю, -єш, гл. Повизжать (о свиньѣ).
Приштрикувати, -кую, -єш, сов. в. приштрикну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Прикалывать, приколоть, пригвоздить. Приштрикнув до землі як жабу. Полт. Взяв рожен і приштрикнув її у потилицю до землі. Грин. II. 163.
Пуп'янок, -нка, м. 1) Бутонъ; почка. Квітки роскручували свої пуп'яночки. Левиц. ПЙО. І. 500. 2) Завязь огуречныхъ растеній. Сквир. у. Маленькій огурчикъ. Дам тобі угірок і пуп'янок. Ном. № 566. З) з пуп'янку. Сызмала. Він і з пуп'янку такий був: ще років п'ять йому було, то все по сусідських городах крав. Волын. г. Ум. пуп'яночок. Нехай я собі огірочка-пуп'яночка знайду. Ном. № 566.
Нас спонсорують: