Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

повідпадати
повідпасуватися
повідписувати
повідпихати
повідпливати
повідправляти
повідпроваджувати
повідпрядати
повідпускати
повідривати
повідриватися
повідрізняти
повідрізнятися
повідрізувати
повідростати
повідрубувати
повідсилати
повідсихати
повідскакувати
повідслужувати
повідслужуватися
повідставляти
повідстобурчувати
повідстрявати
повідступати
повідступатися
повідсувати
повідсуватися
повідтавати
повідтинати
повідтинати 2
повідточувати
повідтуляти
повідтухати
повідтягати
повідучати
повідхиляти
повідхилятися
повідходити
повідцвітати
повідціжувати
повідчиняти
повідчинятися
повідчіплювати
повідчіплюватися
повідшіптувати
повідшукувати
повідшукуватися
повідщипувати
повідь I
повідь II
повідьміти
повієчка
повіз 1
повіз 2
повій
повійка
повійниця
повійнути
повік
повіка
повікувати
повільний
повільність
повільно
повінути
повінчати
повінчатися
повіншування
повіншувати
повінь
повірити
повірний
повірник
повірувати
повірхник
повіряти
повіс
повісемце
повісити
повіситися
повісмо
повісняний
повісти
повістити
повістка
повістувати
повість
повістяр
повіт
повітати
повітиця
повітка
повітовий
повітра
повітриця
повітря
повіть
повіхтериця
повічайка
повішальник
повішати
повішатися
повішеник
повішно
повіщати
повія
повіяти
повіятися
повк
повкидати
повкидатися
повкладатися
повклякати
повковник
повколювати
повкопувати
повкочувати
повкошуватися
повкривати
Безтравний, -а, -е. Лишенный травы. Степ безтравний і безводний.
Вартівник, -ка, м. Сторожъ, караульный, часовой, конвойный. Він був.... економом в с. Л. і вечером пішов на тік подивитись, чи є вартівники. Драг. 58. То певне добрий пройдисвіт, що аж два вартівники з ним ідуть. Камен. у. Ум. вартівничок, вартівниченько. Суть бо в мене два вартівниченьки, будуть вартувати мої кониченьки. Pauli. Cм. вартник, вартовий, вартовик, вартовничий.
Відплата, -ти, ж. 1) Отплата, вознагражденіе. А ще ж бо я отцю, неньці одплати не дав. Чуб. V. 1016. Я люблю тебе, дівчино, як дитину мати, не бажаю за кохання любої відплати. К. Досв. 61. 2) Возмездіе, воздаяніе, отмщеніе.
Заки́слити Cм. закислювати.
Напра́сний, -а, -е. 1) Несправедливый. А на мене, молодую, напрасная слава. Мет. 87. 2) Дерзкій, обижающій, задорливый. 3) Внезапный, скоропостижный.
Одинадцятка, -ки, ж. Полотно въ 11 пасмъ. Лебед. у. (Залюб.).
Ослюк, -ка, м. Мулъ, лошакъ.
Ошукувати, -кую, -єш, сов. в. ошука́ти, -ка́ю, -єш, гл. Обманывать, обмануть. Чуб. І. 170. Не йми віри запорожцям — вони тебе у очевидьки ошукують К. ЧР. 301. Чи він продає, чи він купує, то все не на користь собі, усяке його ошукає, аби хто схотів. МВ. ІІ. 21.
Пооселювати, -люю, -єш, гл. Поселить (многихъ).
Стирок, -рка, м. 1) Истертая, истершаяся вещь. Які там полоззя? Сами стирки. Міусск. окр. 2) Полотенце для вытиранія посуды. Вас. 168.
Нас спонсорують: