Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

повідпадати
повідпасуватися
повідписувати
повідпихати
повідпливати
повідправляти
повідпроваджувати
повідпрядати
повідпускати
повідривати
повідриватися
повідрізняти
повідрізнятися
повідрізувати
повідростати
повідрубувати
повідсилати
повідсихати
повідскакувати
повідслужувати
повідслужуватися
повідставляти
повідстобурчувати
повідстрявати
повідступати
повідступатися
повідсувати
повідсуватися
повідтавати
повідтинати
повідтинати 2
повідточувати
повідтуляти
повідтухати
повідтягати
повідучати
повідхиляти
повідхилятися
повідходити
повідцвітати
повідціжувати
повідчиняти
повідчинятися
повідчіплювати
повідчіплюватися
повідшіптувати
повідшукувати
повідшукуватися
повідщипувати
повідь I
повідь II
повідьміти
повієчка
повіз 1
повіз 2
повій
повійка
повійниця
повійнути
повік
повіка
повікувати
повільний
повільність
повільно
повінути
повінчати
повінчатися
повіншування
повіншувати
повінь
повірити
повірний
повірник
повірувати
повірхник
повіряти
повіс
повісемце
повісити
повіситися
повісмо
повісняний
повісти
повістити
повістка
повістувати
повість
повістяр
повіт
повітати
повітиця
повітка
повітовий
повітра
повітриця
повітря
повіть
повіхтериця
повічайка
повішальник
повішати
повішатися
повішеник
повішно
повіщати
повія
повіяти
повіятися
повк
повкидати
повкидатися
повкладатися
повклякати
повковник
повколювати
повкопувати
повкочувати
повкошуватися
повкривати
Байсаміна, -ни, ж. Родъ растенія. О. 1861. XI. Св. 29.
Вугластий, -а, -е. Имѣющій углы, граненый.
Гишпанець, -нця, м. Испанецъ. Индиком ходить там гишпанець. Котл. Ен. IV. 12.
Заховати, -ваю, -ешъ, гл. 1) Спрятать, запрятать. Украдешь одежу и заховаешъ. Рудч. 2) Сохранить, уберечь. Видъ урокивъ и Богъ не заховае. Ном. 8395. Заховай носъ одъ сього лыха! Стор. МПр. 89. 3) Похоронить. Заховае хоть и пипъ Абы грошей сорокъ кипъ. Чуб. V. 461. Сама хоче мене маты в землю заховаты. Шевч. 17.
Здорове́цький, -а, -е. = здоровезний. Позносив на ту ж гору здоровецьке каміння. Стор. МПр. 167.
Літо́рост, -ту, м. = літоросток. Вх. Зн. 33.
Наважни́й, -а́, -е́ Склонный къ чему-либо. Не беріть цього чоловіка до себе: та він такий наважний до горілки, шо все переносить до жида. Кіевск. г.
Рабинин, -на, -не. Рабынѣ принадлежащій. І рабининого сина заступи од нечестивих. К. Псал. 200.
Редечка, -ки, ж. Ум. отъ редька.
Тривний, -а, -е. 1) Питательный, сытный. Тривна каша. Кременч. у. 2) Удобоваримый. 3) Удобный, пригодный. Це дерево тривне на плуг. Борз. у.
Нас спонсорують: