Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

перемерзнути
перемет
переметати
переметнути
перемешкати
перемешкувати
перемжитися
перемивання
перемивати
перемиватися
переминати
переминатися
перемити
перемитий
перемізжити
переміль
переміна
перемінити
переміняти
перемінятися
перемірати
переміряти
перемісити
переміст
перемістити
переміститися
переміт
перемітка
перемітний
перемітувати
перемітуватися
переміть
перемішати
перемішка
перемішний
перемішувати
перемішуватися
перемкнутися
перемліти
перемняти
перемова
перемовити
перемовляти
перемовлятися
перемовочка
перемовчати
перемога
перемогти
перемокати
перемолитися
перемолоти
перемолотити
перемолочувати
переморгнутися
переморгуватися
перемордувати
перемордуватися
переморозити
перемостити
перемотати
перемотлошити
перемотувати
перемочити
перемочувати
перемочуватися
перемощувати
перемудрувати
перемурувати
перемусувати
перемучити
перемучитися
перем'яти
перем'яшкурити
перенаджувати
перенайти
перенести
перенизати
перенизити
перенизувати
перенити
перенівечити
перенівечитися
перенімечитися
перенісся
переносити
переносити 2
переночувати
перенудити
перенудитися
переняти
переоначити
переоначувати
переоначуватися
переопалатч
переор
переорати
переорювати
перепадати
перепадатися
перепадистий
перепакувати
перепал
перепаламарювати
перепалати
перепалити
перепалювати
перепалюватися
перепанувати
перепарити
перепартачити
перепартолити
перепарувати
перепасинкувати
перепекти
перепел
перепела
перепелиха
перепелиця
перепеличий
перепеличка
Вівчариха, -хи, ж. Жена пастуха овецъ. Аф. 315.
  Є́сь, єсть, єсте́, гл. Отъ гл. бути н. вр. 2 и 3 лица ед. ч. и 2 лицо мн. ч. Добре єси робиш. Шевч.
Котючка, -ки, ж. Игра въ катаніе яицъ на первый и второй день Пасхи, описан. у Чуб. IV. 43. КС. 1891. V. 207.  
Ля́пкатися, -каюся, -єшся, гл. Возиться съ мокрой глиной или съ подобной массой. Таврич. г.
Наворо́чувати, -чую, -єш, гл. = навертати.
Неодіжний, -а́, -е́ Плохо одѣтый. Так собі, чоловік неодіжний, бідний. Мир. у. Слов. Д. Эварн.
Поновляти, -ля́ю, -єш, сов. в. поновити, -влю́, -виш, гл. 1) Возобновлять, возобновить, 2) Обновлять, обновить. К. МХ. 45. К. ХП. 12. Тогді б ми тінь Олега звеселили і щит його на брамі поновили. К. Бай. 85. Нумо слово рятувать, славу предків поновлять. К. Дз. 106.
Порядно нар. 1) Порядочно, порядливо. 2) Какъ слѣдуетъ, по порядку. Нене, говори порядно: хто ти і кого ти звеш Левком? К. МБ. XI. 148.
Посідати II, -да́ю, -єш, сов. в. посісти, -ся́ду, -деш, гл. 1) Одолѣвать, одолѣть. Той з цеї сторони, а той з тієї (Карл та Мазепа), — посідають Полтаву. КС. 1882. ІІІ. 612. Палій посів того лицера, зв'язав його віжками. Драг. 201. 2) Завладѣвать, завладѣть чѣмъ. Не думав я, що ти посядеш мою худобу. Грин. І. 287. Думав худобу Хрущеву посісти. Мир. ХРВ. 54.
Роспрягатися, -гаюся, -єшся, сов. в. роспрягти́ся, -жуся, -жешся, гл. Распрягаться, распречься. Коні роспряглися.
Нас спонсорують: