Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

пирій
пиріюватий
пиріяка
пиркатий
пирконосий
пирний
пирожаччя
пирожитися
пирскати
пирскач
пирснути
пирський
пирх!
пирхати
пирхнути
пирхонути
пирщ
пиряти
писак
писака
писаний
писанка
писання
писаночка
писаренко
писарець
писарина
писарівна
писарня
писарня 2
писарство
писарський
писарчик
писарчук
писарь
писарька
писарьок
писарювати
писастий
писати
писатися
писачка
писачок
писемко
писемний
писк
пискавець
пискавка
пискалка
пискарь
пискати
писківка
пискір
пискля
пискнява
писнути
писнути 2
писнява
писок
пистоль
пистоля
писулька
письмак
письмацтво
письмацький
письмачка
письменний
письменник
письменництво
письменницький
письменниця
письменство
письмечко
письмо
письо
питання
питати
питатися
питво
питель
питення
питець
пити
питимий
питися
питки I
питки II
питльований
питльовка
питлювати
питний
питоменний
питомий
питоньки
пиття
питун
питущий
пиха
пихати
пихатий
пихиць!
пихкати
пихнути
пихорнути
пихтір
пицура
пицюрина
пишання
пишатися
пишки
пишний
пишнитися
пишність
пишно
пишнобарвистий
пишнокрилий
пишноцвіт
пищавка
пищало
пищаль
Байдати, -даю, -єш, гл. Болтать вздоръ, говорить чепуху. Вх. Уг. 226.
Галанка, -ки, ж. Петля изъ веревки, извѣстнымъ образомъ связанная. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Коби Cм. коб.
Копичити, -чу, -чиш, гл. 1) Складывать, сваливать въ кучу. Желех. 2) Складывать въ копны. Желех.
Льо́шка, -ки, ж. Ум. отъ льо́ха.
Можновла́дний, -а, -е. Могущественный. Як можновладний пан запанував. К. ПС. І. 30.
Позеленитися, -ню́ся, -нишся, гл. Окраситься въ зеленый цвѣтъ. На траві позелениться полотно. Міусск. окр.
Поспитати, -та́ю, -єш, гл. 1) Спросить. Та забула поспитати, чого їздив коло хати. Чуб. V. 1153. 2) = покуштувати. А ви поспитайте борщу: по моєму наче дуже кислий. Черниг. у. 3) Испытать, испробовать. Поспитавши горя, чи не пошанується. О. 1861. X. 36.
Хляки, -ків, м. мн. 1) Рубцы (часть желудка жвачнаго, гдѣ переваривается пища; желудокъ съ кишками (животнаго). Як будуть мене різать, так ти просися хляки мить. ЗОЮР. II. 24. 2) = міздря. Вас. 153, 157.
Шельвах, -ха, м. 1) Часовой, караульный. А тим часом дали знати, що шельвах убився на цісарській таки брамі. Федьк. III. 165. 2) стояти на ше́льваху. Быть на часахъ. Стоїть Іван на шельваху — дрібний лист читає. Федьк. ІІІ. 160.
Нас спонсорують: