Заволо́ка, -ки, об. 1) Захожій изъ чужой страны, бродяга чужестранный. Горе мені на чужині: зовуть мене заволокою. 2) Бревно, которымъ закладываютъ въ плотинѣ прорванное мѣсто, чтобы успѣшнѣе его задѣлать.
Зрода, зро́ду, зроду-звіку, нар.
1) Вона зрода й у церкві не була. Чи був у тебе батько зроду? Ой я зроду лишенька не знала. Зроду я заміж не піду. зроду-віку. Никогда еще. Зроду-віку не бум такого, а тепер: ось тобі, на!
2) Никакъ, никоимъ образомъ. Такі капосні люде, що мені не можна зроду-звіку на селі вдержатись.
Кедровий, -а, -е. Кедровый. Зроби мені кедровую труну. Застель столи кедровиї.
Крутоголов, -ва, крутоголо́вач, -ча и крутоголо́вець, -вця, м. зоол. Вертишейка, Junx torquilla.
Либоні́ти, -ню́, -ни́ш, гл. = либати 2.
Отсей, отся, отсе, мѣст. Вотъ этотъ. І отсі порошниці він зробив. Обридло вештаться... по світу з нудьгою та отсією торбою.
Поточуватися, -чуюся, -єшся, гл. Покачиваться, пошатываться. Загнибіда увійшов у кухню, поточуючись.
Скулоокий, -а, -е. Косоглазый.
Сюрчати, -чу́, -чи́ш, гл.
1) Жужжать, трещать (о насѣкомыхъ). Там коники (польові) кричали та сюрчали.
2) Жужжать (о веретенѣ). Веретено сюрчить.
Чопити, -плю, -пиш, гл. Притуплять.