Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

процвітаний
процвітати
процент
процесія
проциганити
проциндрити
проциндрювати
проціджувати
проціхувати
процокотати
процокотіти
прочаклувати
прочанин
прочанка
прочапати
прочатувати
прочахати
прочвалати
прочвара
прочекати
прочередникувати
прочерть
прочесати
прочинати
прочинатися
прочинити
прочинок
прочиняти
прочинятися
прочистити
прочистка
прочитан
прочитати
прочищати
прочищатися
прочіл
прочіряти
прочляти
прочнути
прочовгати
прочолок
прочувати
прочудо
прочумакувати
прочуматися
прочумитися
прочунювати
прочунятися
прочустрити
прочути
прочутитися
прочухан
прочухатися
прочухрати
прочхатися
прошак
прошамотіти
прошаповалити
прошастатися
прошатиритися
прошаткувати
прошвендяти
прошевцювати
прошелестіти
прошелити
прошепотати
прошив
прошивати
прошиватися
прошивка
прошитє
прошити
прошкандибати
прошкепитися
прошкодитися
прошколярувати
прошморгнути
прошнутися
прошпетитися
прошпити
проштихвувати
проштовхати
проштовхувати
проштовхуватися
проштрикнути
проштрикувати
прошукати
прошуміти
прошухлювати
проща
прощава
прощавай!
прощальний
прощальник
прощання
прощати
прощатися
прощебетати
прощедрувати
прощення
проява
проявити
проявка
проявляти
проявлятися
проязичити
проязичитися
прояснити
проясняти
прояснятися
проячати
пррст!
пруг
пруд
прудити
прудитися
прудиус
прудкий
прудкість
прудко
Бердо, -да, с. 1) Бердо, ткацкій снарядъ: родъ гребня въ рамкѣ, сквозь зубья котораго проходять нити основы. МУЕ. III. 24. Вх. Уг. 247. Части: горизонтальныя планки рамки — листви, зубья — троща, промежутки между зубьями — комірки. Шух. І. 256. То же, что и блят. 2) Пропасть. Вх. Зн. 2. Ум. бердечко. Тобі, мати, нити й бердечко, мені давай полотенечко. Мет. 212.
Блеснути, -ну́, -не́ш, гл. = блиснути. Блеснули мечами, як сонце з хмари. Чуб. ІІІ. 291.
Горі́тися, -ри́ться, гл. безл. = Горіти 1. Як не ладиться, то й в печі не гориться. Ном. № 1700.
Захили́ти, -ся. Cм. захиляти, -ся.
Малодосві́дній, -я, -є. Малоопытный. Діти малодосвідні. K. ЦН. 192.
Ненечка, -ки, ж. Ум. отъ неня.
Облизуватися, -зуюся, -єшся, сов. в. облизатися, -жуся, -жешся, гл. Облизываться, облизаться. Собака облизується: мабуть шось украв уже та ззів. Харьк. Потоцький притулився в куточку і слуха (собі хвалу), — аж облизується, — такъ пріятно ему было слышать похвалы собственной особѣ. Стор. І. 188. Усі їдять, а він тільки облизується — первоначально о собакѣ, а затѣмъ и о людяхъ и не только о ѣдѣ, а о всякомъ положеніи, при которомъ кто-либо не можетъ получить желаемаго и имѣющагося у другихъ. Йому довелось тільки облизатися, бачивши, як той купив собі землю. Отсюда — облизня піймати. (Cм.).
Тепличка, -ки, ж. Ум. отъ теплиця.
Узимки, -ків, м. Первые дни зимняго времени.
Хльоптати, -пчу, -чеш, гл. = хльобтати. Собаки хльопчуть воду. Харьк. г. Помиї хльоптали. Мил. Св. 49. Грин. III. 545.
Нас спонсорують: