Вадитися, -джуся, -дишся, гл. Ссориться. Ой, мужу, та не вадьмося, та ходім до дому та порадьмося.
Дотопи́ти, -ся. Cм. дотоплювати, -ся и дотопляти, -ся.
Іматися, іма́юся, -єшся, сов. в. іми́тися, іму́ся, іме́шся, гл.
1) Ловиться; держаться; браться. Імайся, рибко, велика й маленька. Мокрого поліна вогонь не йметься. Хотіли го спалити, але огень не ймавсі тіла. Куля го ся не імат.
2) То-же, что и займатися, заня́тися, — загораться, загорѣться. Тот му верг у полу вогня три рази, тот відтам пустився іти, вітер як подув, імилося на нім шматя, сірак і не доніс домів, згорів.
Непороки, -ків, мн. Худая слава? Чим вони не люде? І добрі, й заможні; усі їх на повазі мають... Знали б люде, — чулись би непороки на їх, а то усі шанують.
Охвицерський, -а, -е. Офицерскій.
Перія, -рії́, ж. Рядъ, линія домовъ вдоль улицы. Оцією вулицею підете, то по правій пери його хата. В кінці цієї перії третя хата його від краю. Осажу його (село) в три перії: перша перія старими людьми, друга перія із парубками.
Помчатися, -мчуся, -чишся, гл. Помчаться. Данило на коня і помчався не оглядаючись.
Приструнник, -ка, м. Въ струнномъ инструментѣ: мѣсто, гдѣ прикрѣплены и начинаются струны.
Сідуха, -хи, ж. Торговка, сидящая на базарѣ. Сластьони шквариливь, сідухи цокотіли. Побіг циган меж сідухи, купив собі хрону.
Скоробагатько, -ка, м. Желающій скоро разбогатѣть, скоро разбогатѣвшій.