Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

процвітаний
процвітати
процент
процесія
проциганити
проциндрити
проциндрювати
проціджувати
проціхувати
процокотати
процокотіти
прочаклувати
прочанин
прочанка
прочапати
прочатувати
прочахати
прочвалати
прочвара
прочекати
прочередникувати
прочерть
прочесати
прочинати
прочинатися
прочинити
прочинок
прочиняти
прочинятися
прочистити
прочистка
прочитан
прочитати
прочищати
прочищатися
прочіл
прочіряти
прочляти
прочнути
прочовгати
прочолок
прочувати
прочудо
прочумакувати
прочуматися
прочумитися
прочунювати
прочунятися
прочустрити
прочути
прочутитися
прочухан
прочухатися
прочухрати
прочхатися
прошак
прошамотіти
прошаповалити
прошастатися
прошатиритися
прошаткувати
прошвендяти
прошевцювати
прошелестіти
прошелити
прошепотати
прошив
прошивати
прошиватися
прошивка
прошитє
прошити
прошкандибати
прошкепитися
прошкодитися
прошколярувати
прошморгнути
прошнутися
прошпетитися
прошпити
проштихвувати
проштовхати
проштовхувати
проштовхуватися
проштрикнути
проштрикувати
прошукати
прошуміти
прошухлювати
проща
прощава
прощавай!
прощальний
прощальник
прощання
прощати
прощатися
прощебетати
прощедрувати
прощення
проява
проявити
проявка
проявляти
проявлятися
проязичити
проязичитися
прояснити
проясняти
прояснятися
проячати
пррст!
пруг
пруд
прудити
прудитися
прудиус
прудкий
прудкість
прудко
Випас, -су, м. Пастбище, подножный кормъ. Випаси добрі.
Дорахува́тися, -ху́юся, -єшся, гл. Досчитаться.
Ду́дик, -ка, м. Небольшой камешекъ въ глинѣ. Ця глина, то вона нездобна на цеглу, — в ній дудиків багато. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. нехҐй ду́дика ззість = хай ду́лю ззість. Мир. ХРВ. 374.
Мі́зкатися, -каюся, -єшся, гл. = мизкатися 2. Чи з ким иншим мізкаєшся з нудьги, та з похмілля. Шевч. 621.
Пасемник, -ка, м. = пасемко. Гол. Од. 36.
Перетягани, -нів, мн. Переходъ гостей отъ тестя къ свекру во время свадьбы; также въ первое воскресенье послѣ свадьбы.
Поскиглити, -лю, -лиш, гл. Повыть.
Протеребити Cм. протеріблювати.
Тріщ, -ща, м. = тирч. Вх. Лем. 475.
Удержувати, -жую, -єш, сов. в. удержати, -жу, -жиш, гл. Удерживать, удержать. Єдин кіл плота не вдержить. Ном. № 5272. Таке слизьке, що й обома не вдержиш. Ном. № 14233.
Нас спонсорують: