Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

процвітаний
процвітати
процент
процесія
проциганити
проциндрити
проциндрювати
проціджувати
проціхувати
процокотати
процокотіти
прочаклувати
прочанин
прочанка
прочапати
прочатувати
прочахати
прочвалати
прочвара
прочекати
прочередникувати
прочерть
прочесати
прочинати
прочинатися
прочинити
прочинок
прочиняти
прочинятися
прочистити
прочистка
прочитан
прочитати
прочищати
прочищатися
прочіл
прочіряти
прочляти
прочнути
прочовгати
прочолок
прочувати
прочудо
прочумакувати
прочуматися
прочумитися
прочунювати
прочунятися
прочустрити
прочути
прочутитися
прочухан
прочухатися
прочухрати
прочхатися
прошак
прошамотіти
прошаповалити
прошастатися
прошатиритися
прошаткувати
прошвендяти
прошевцювати
прошелестіти
прошелити
прошепотати
прошив
прошивати
прошиватися
прошивка
прошитє
прошити
прошкандибати
прошкепитися
прошкодитися
прошколярувати
прошморгнути
прошнутися
прошпетитися
прошпити
проштихвувати
проштовхати
проштовхувати
проштовхуватися
проштрикнути
проштрикувати
прошукати
прошуміти
прошухлювати
проща
прощава
прощавай!
прощальний
прощальник
прощання
прощати
прощатися
прощебетати
прощедрувати
прощення
проява
проявити
проявка
проявляти
проявлятися
проязичити
проязичитися
прояснити
проясняти
прояснятися
проячати
пррст!
пруг
пруд
прудити
прудитися
прудиус
прудкий
прудкість
прудко
Доси́джувати, -джую, -єш, сов. в. доси́діти, -джу, -диш, гл. Досиживать, досидѣть. Досиділи трохи не до півночі. Левиц. Пов. 278.
Забра́ти, -ся. Cм. забірати, -ся.
Криво нар. 1) Криво. Криво забив кілка. Хоч криво впріг, та поїхав так. Ном. 2) Не такъ, какъ слѣдуетъ, невпопадъ; ложно. Коли нога моя ступили криво. К. Іов. 66. В тім себе милиш і на криво цілиш. ЗОЮР. І. 317. Не свідкуй криво. Єв. Мр. X. 19.
Молочли́вий, -а, -е. Дающій много молока, обильный молокомъ. Чуб. III. 266.
Недбайливо нар. = недбало.
Нечутний, -а, -е. Неслышный.
ПросохтиCм. Просихати.
Уґабнути, -ну, -неш, гл. Стибрить. Ян рибалка уґабне у свого товариства риби — вона йому не буде ловиться. Ном. № 12768.
Хлоп, -па, м. 1) Мужикъ, мужчина. Хлоп — як дуб. Ном. № 8617. 2) Крестьянинъ, мужикъ. Пак на троні, а хлоп на ослоні. Ном. № 1146. Коли б не хлоп, не віл — не було б панів. Ном. № 1142. Ув. хлопи́ще.
Хропак, -ка, м. Крѣпкій сонъ съ храпѣніемъ. Дав хропака аж геть-геть до вечора. Ач якого хропака затинає! Харьк.
Нас спонсорують: