Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

поброїти
побруднити
побрудніти
побрукатися
побрязкати
побрязкач
побрязкувати
побрязчати
побубнявіти
побубоніти
побувати
побуджати
побудувати
побужати
побурити
побурлакувати
побурмиструвати
побурчати
побусурманити
побусурманитися
побусурменити
побусурменитися
побут
побути
побутніти
побучавіти
побуяти
поваб
поваба
повабити
повабитися
повага
повагом
поважати
поважатися
поваження
поважити
поважитися
поважко
поважливий
поважний
поважність
поважно
поважчати
повала
повалець
повалина
повалити
повалитися
повалувати
поваляти
повалятися
повандрувати
повапити
поварець
поварити
поваритися
поварка
повартувати
поварувати
поваруватися
повбезпечувати
повбивати
повбиватися
повбирати
повбігати
повбірати
повбіратися
повбовтуватися
повбожати
повбувати
повбуватися
повбуджати
поввіходити
повводити
поввозити
повволікати
повгадувати
повгинати
повгинатися
повгнічувати
повгноювати
повгодовувати
повгодовуватися
повгонити
повгрузати
повдаватися
повдавлювати
повдовбувати
повдовіти
повдовольняти
повдовольнятися
повдягати
повдягатися
поведенція
поведінка
поведія
повезти
повелачка
повеликий
повеличити
повелівати
повелівати 2
повеління
повен
повередити
повередитися
повередувати
повересілє
повересло
поверещати
повернути
повертання
повертати
повертатися
повертіти
повертітися
повертом
поверх
поверх 2
Бляхман, -на, м. Туманъ передъ глазами. бляхмана пускати, бляхманом очі занести кому. Одурачить, обмануть кого, пустить кому пыль въ глаза. Желех.
Горла́нка, -ки, ж. = Горло. ЕЗ. V. 57.
Ді́вчин, ді́вчинин, -на, -не. Дѣвушкинъ. Що любив і кохав, собі дівчину мав як зіроньку ясну, та за дівчиними та за ворогами покидаю нещасну. Мет. 24. Ой ішов же я через дівчинині сіни. Чуб. III. 174.
Одв.. Cм. слова отъ відвага до відв'язуватися.
Позагадувати, -дую, -єш, гл. 1) Загадать (во множествѣ). 2) Приказать (многимъ).
Поперегинати, -на́ю, -єш, гл. Перегнуть (во множествѣ).
Попереночовувати, -вуємо, -єте, гл. То-же, что и переночувати, но о многихъ.
Прикметити, прикмітити. Cм. прикмечати, прикмічати.
Протовп, -пу, м. Проходъ (сквозь толпу). Лагодивсь.... шукати собі протовпу до кафедри. К. ХП. 27.
Ух! меж. Ухъ, ахъ! Ух, — каже, — як там холодно. Ном. № 642.
Нас спонсорують: