Виторочувати, -чую, -єш, сов. в. виторочити, -чу, -чиш, гл.
1) Выдергивать, выдернуть (нитки изъ ткани)
2) Вырывать, вырыть. Кертиця виторочиш землю.
Відей нар. = відай.
Дба́лий, -а, -е. Рачительный, старательный, заботливый. А тим часом у дбалої господині-паніматки вже й обід постиг.
Єпархія́́льний, -а, -е. Епархіальный.
Иржа, -жі, ж. = ржа. Було так і їсть, як иржа залізо.
Мо́зуль, -ля, м. = мозоля.
Перелет, -ту, м. Раст. а) Anthyllis Vulnenaria L.
2) Oenothera biennis L.
Поперепаскуджувати, -джую, -єш, гл. Изгадить (во множествѣ).
Сороківчик, -ка, м. Ум. отъ сороківець.
Цендибор, -ра, м. Коловоротъ, родъ сверла.