Жда́ти, жду, ждеш, гл. Ждать, ожидать, чаять. Бог не рівно ділить: жде, щоб сами ділилися. Якого прасунка ждатимеш. Не жди свого миленького із чужого краю. Я щастя ждав, — на злигодні здобувся: я світу ждав, — у темряві зостався. жда́ти на ко́го. Ждать кого. Ждав уже на нас увесь рід Ілашів. Час не жде на нас.
Колошні, -нів, мн. Зимніе суконные штаны.
Ополок, -лку, м. У кожевниковъ: кожа съ брюха животнаго.
Пагілля, -ля, с. Тоненькія вѣточки.
Плачно нар. Хочется плакать. Так мені їх жалко стало, аж плачно.
Прирожденний, -а, -е. 1) Природный, врожденный. Луччий розум прирожденний, як научений. Прирожденна відьма не така злюща, як учена.
2) Рожденный, родной (о сынѣ, дочери). Виходь, мати, з віком стрічать своїх діток: одно дитя прирожденнеє, друге дитя суженеє.
Продешевити, -ся, -влю, -ся, -виш, -ся, гл. Продешевить, слишкомъ дешево продать. Ви ж глядіть, дядьку, не продешевіться.
Скупати I, -па́ю, -єш, гл. Выкупать.
Стадечко, -ка, с. Ум. отъ стадо.
Стискати, -ка́ю, -єш, сов. в. стиснути, -ну, -неш, гл.
1) Сжимать, сжать, сдавливать, сдавить, стискивать, стиснуть. Мстислав не одного стиснув. Нова сукня стиснула їй повне роскішне тіло. Хто тисне, тому груди стисне. за серце стиснуло. Сжалось сердце. жаль душу стискає. Тяжко на душѣ. Нема милого, жаль душу стискає.
2) Пожимать, пожать (руку). Не стій, доню, з нелюбом, не дай ручку стискати. Стисну щиро за рученьку, в губки поцілую.
3) — плечима. Пожимать, пожать плечами. Той пан стиснув плечима.