Відрубувати, -бую, -єш, сов. в. відруба́ти, -ба́ю, -єш, гл. 1) Отрубывать, отрубить. Голову йому відрубав. Відрубай кінець, щоб корочча палиця була. 2) Только сов. в. = відрізати 2. А вона мені як одрубала, та ще й при дочках.
Глобити, -блю, -биш, гл.
1) Укрѣплять клиньями валъ въ мельницѣ.
2) Конопатить.
3) = глобувати? Лихорадка на вопросъ: «Чого ж ти йдеш?» отвѣчаетъ: «Сіпать і кидать, і трясти, і пекти, і знобить, і глобить, і кров пить, і кість ломить.
Горно́ нар. Гористо. Туди Чхати дуже горно.
Дерби́на, -ни, ж. Кусокъ дерна.
Завлада́ти, -да́ю, -єш, гл. Завладѣть. Якось то ними князь той жуковатий неправдою завладав.
Закутуля́ти, -ля́ю, -єш, гл. Задвигать ртомъ, плохо пережевывая пищу или перемѣщая во рту напитокъ. Налив чарку і знову вилив у рот, закутуляв, ковтнув.
Мі́сяшно нар. 1) Мѣсячно, лунно. Так місячно, хоч голки збірай. 2) Помісячно. А чи нема тут такої молодиці, щоб місячно згодилась?
Повиціжувати, -жую, -єш, гл. Выцѣдить (во множествѣ). З усіх пляшок уже повиціжував.
Ся́яння, -ня, с. = Сяння.
Тендітний, -а, -е. Нѣжный. Були тендітні при людях.