Відбаглувати, -лую, -єш, гл. Отстоять, спасти. Відбаглувати від смерти. Хотів був нашу собаку забрати, — ледві одбаглувала.
Вінець, -нця, м. 1) Вѣнокъ. Ізвила вінець та пішла в танець. Ой де взялися буйнії вітри, скинули вінок у тихий Дунай. 2) Вѣнецъ. На главу йому корону, вінець щирозлотий. 3) Обрядъ вѣнчанія; вѣнецъ. Одчини ворітця до конця, Іде твоя сестриця од вінця. Розчесав їй косу до вінця. Що твоє дитя чувало? Під царським вінцем стояло, правою рукою шлюб брало. 4) Дѣвство, дѣвственность. збавити, розвити вінець. Лишить дѣвственности. Ум. вінчик.
Го́чі, -чей, с. мн. = Очі. Двоє нас, як гочій в лобі.
Зніматися, -маюся, -єшся, сов. в. знятися, знімуся, -мешся, гл. 1) Сниматься, сняться, быть снятымъ. 2) Подниматься, подняться съ мѣста, вставать, встать, двинуться, взлетать, взлетѣть вверхъ. Хоче знятись з лави, та не сила — наче прикипів. Знялися всі і пішли. Султан турецький з янчарами на Русь і Польщу знявся. Знялись з води утята. Козак — як той голуб: знявся та й полинув. Коли б ми не так думали, то й не знялись би вгору до великого задуму. знятись на но́ги. Подняться, стать, а въ переносномъ значеніи: вырости. Люде якось її вигодували, закіль знялась на ноги. пузирем зня́тися. О тѣлѣ: покрыться пузыремъ (напр., отъ обжога). Мале... до половини пузирем знялося. 3) — бурі, вітрові, бучі. Подниматься, подняться (о бурѣ, вѣтрѣ, шумѣ или крикѣ).
Леляк, -ка, м. Козодой, лилокъ.
Напекарюва́ти, -рю́ю, -єш, гл. Напечь (хлѣба)!
Перть, -ти, ж. Тропинка, по которой гоняютъ овецъ.
Правописний, -а, -е. Относящійся къ правописанію, орѳографическій.
Точій, -чія, м. Рабочій, очищающій зерно на грохотѣ. Я був тоді точій на тім току, пшеницю точив.
Увередити, -джу, -диш, гл.
1) Повредить.
2) Тронуть рану, коснуться больного мѣста.