Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

портки
портний
портнина
портняний
порток
портрет
портреть
порть
портяний
портяниці
портянка
поруб
порубати
порубок
поруга
поругатися
порудіти
поруйнувати
порука
порукатися
порукувати
порусявіти
порух
поруха
поруч
поручати
поручатися
поручник
поручча
порушати
порушатися
порушище
порушник I
порушник II
порхавка
порційка
порція
порчак
порюмати
порюмсати
порябити
порябіти
поряджати
порядити
порядкування
порядкувати
порядний
порядність
порядно
порядок
поряду
поряжатися
порясочка
порятувати
порятунок
посаг
посагувати
посад
посада
посаджати
посадити
посадитися
посадище
посадки
посадний
посадовити
посажати
посаженько
посамперед
посапати 2
посапувати
посатаніти
посваволити
посварити
посваритися
посварка
посватати
посвататися
посвататися 2
посватувати
посвахатися
посвашкувати
посвербіти
посвист
посвистати
посвистач
посвідувати
посвідчення
посвідчити
посвіт
посвітач
посвітити
посвітитися
посвоїтися
посвят
посвятити
посвятний
посвятство
посвячене
посвячіння
посвячувати
посвячуватися
посвящення
посвящувати
посев
поседіння
поседіти
посел
поселити
поселитися
поселок
посельство
посельський
посемейка
посемейство
посердити
посердитися
посеред
посередині
посередник
Гнений, -а, -е. Гнутый. Гнене полоззя. Н. Вол. у. 2) Никуда не годный. Таке гнене, що хоч потінь. Кіев.
Гости́стий, -а, -е = Остистий. О мѣхѣ: имѣющій длинныя шерстинки. Гостиста шкура. Н. Вол. у.
Загуби́тися, -блю́ся, -бишся, гл. Потеряться. Ой либонь моя дівчинонька та й у полі загубилася. Чуб. V. 24.
Круговий, -а, -е. 1) Круговой. Вода, коли в неї кинеш камінь, росходиться круговими хвилями. Ком. II. 2) Названіе вѣтра. Иноді так, що вітер круговий подме.
Мура́шка, -ки, ж. Муравей. Мурашки, мурашки! поховайте подушки, бо татари йдуть. Ном. № 339.
Палькувати, -ку́ю, -єш, гл. Обозначать колышками. Вх. Зн. 46.
Тестамент, -ту, м. Духовное завѣщаніе. Не дав зробить і тестаменту, к чортам його на вік послав.
Тягучки́й, -а́, -е́. Тягучій. Волч. у.
Цілючий, цілющий, -а, -е. Цѣлительный, цѣлебный. Рудч. Ск. І. 87. Добув води живучої і цілючої. Рудч. Ск. II. 82. Побризкала брата цілющою водою, і голова приросла до шиї. Грин. I. 103. Подробнѣе Cм. зцілющий.
Чубрик, -ка, м. 1) Кончикъ женской косы, въ который вплетаютъ ленты и косоплетки. 2) = чубок. Вх. Зн. 81.
Нас спонсорують: