Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

прикладка
прикладний
прикладно
прикладок
прикласти
приклеїти
приклепатися
приклепка
приклеювати
прикликання
прикликати
прикликнути
прикліп
приклонити
приклоняти
приклонятися
приключитися
приключка
приклякнути
приклякти
прикмета
прикметити
прикметний
прикмечати
прикмечувати
прикмітний
приков
приковувати
прикол
приколень
приколоти
приколоток
приколювати
прикомірок
приконечник
приконеччя
прикопати
прикопувати
прикопуватися
прикоренитися
прикорень
прикоріти
прикоротити
прикоротчати
прикорочати
прикорпати
прикорхнути
прикорчити
прикорчувати
прикоськати
прикотити
прикохати
прикочувати 1
прикочувати 2
прикочуватися
прикрадатися
прикраса
прикрасити
прикрастися
прикрашати
прикривати
прикриватися
прикрий
прикрит
прикрити
прикритися
прикрість
прикро
прикроістий
прикройний
прикропити
прикропляти
прикроплятися
прикротний
прикротно
прикручувати
прикубанський
прикувати
прикукати
прикукобити
прикуп
прикупати
прикусити
прикутати
прикутий
прикухенок
прикушувати
прилабузнитися
прилавок
прилагоджувати
прилагоджуватися
приладжувати
приладжуватися
приладнати
приладний
приладновувати
приладновуватися
прилазити
приласкувати
прилатати
прилатувати
прилаштовувати
прилащитися
прилеглий
прилежати
прилежний
прилемзати
приленути
прилепеткуватий
прилепистий
прилеститися
прилетіти
прилещатися
приливати
прилигати
прилиза
прилизати
прилизувати
прилизуватися
прилинути
Вергун, -на, м. Сладкое печеніе: хворость, хрусты. Сим. 192. Ум. вергунець, вергунчик.
Ґля́ґаний, -а, -е. сир. Сладкій творогъ.
Дурноголо́вий, -а, -е. = дурноверхий.
Збанту́рити, -рю, -риш, гл. = збаламутити. Збантурити воду. Харьк. у.
Плющити, -щу, -щиш, гл. Закрывать глаза. Плющить він очі. Мир. ХРВ. 304.
Покрикувати, -кую, -єш, гл. Вскрикивать; покрикивать. А князь аж синій похожає та сам несмілим наливає та ще й покрикує: віват! Шевч. 326. Вона все покрикує на мене: «Та хутче ж бо, хутче!» МВ. (О. 1862. III. 38).
Політниця II, -ці, ж. Полольщица. Переясл. у.
Трина, -ни, ж. Употребляется также и лишь во множ. ч. съ тѣми-же значеніями. 1) Сѣнная труха, измельченное сѣно или солома. Шейк. Фр. Пp. 177. 2) Опилки древесныя. Н. Вол. у. Чому вітер несе трину? бо вона дрібненька. ЗЮЗО. II. 442. Ум. три́нка.
Харапутний, -а, -е. Опрятный, чистоплотный. Був.... чорний, рябий і не харапутний. Драг. 320.
Чиняти I, -няю, -єш, гл. Вычинивать, выдѣлывать, дубить. Шевчик шкури чиняє, а він дубом воняє. Чуб. V. 1087.
Нас спонсорують: