Дозоля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. дозоли́ти, -лю́, -лиш, гл. Допекать, допечь кому нибудь. Хиба я не знаю, як їм (вівцям) оцей дощ дозоля?
Жнива́рь, -ря́, м. = жнець. Ум. жнива́рик.
Кара, -ри, ж.
1) Наказаніе. Стоять Гонта з Залізняком, кричать: «Ляхам кари! Кари ляхам, щоб каялись». Се кара божа на нас.
2) Гнѣвъ, немилость. А я живу в божій карі: не дав мені Господь пари. Ум. каронька. Яку б же нам, славним запорожцям, та кароньку дати?
Ля́да III, нескл. = леда. Тільки о тім дівки дбайте, ляда кому не довіряйте. Ой щось мо ся розлучили через ляда кого. Ляда пліткам не ймай віри. Ляда біс чоловіка удре. Нехай мене ляда дурень в личко не цілує.
Можли́вий, -а, -е. Возможный. Неможливе у людей, можливе у Бога.
Муха́риця, -ці, ж. Насѣк. Culex pipiens.
Нама́щуватися, -щуюся, -єшся, сов. в. намасти́тися, -щу́ся, -стишся, гл. 1) Намасливаться, намаслиться. Так мало масла, що й не намастилися млинці. 2) Намазываться, намазаться. Намастився дяк оливою.
Розголоблювати, -люю, -єш, гл. ? Коли підверетінок не щильно пристає до варжіля, то кажуть, що розголоблювати треба.
Труждатися, -даюся, -єшся, гл. Стараться, усердствовать. Знать ти добре там труждався. Щирим серцем без лукавства перед Богом я труждався.
Шумотіти, -мочу, -тиш, гл. Журчать. Тихо шумотіла прозора водиця поміж густими очеретами.