Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

пунь
пуп
пупенак
пупер
пуперник
пупець
пупінок
пуплишок
пуплянок
пуплях
пупник
пуповниче
пупок
пупорізка
пупорізна баба
пупчик
пуп'янок
пуп'яшечок
пуп'яшок
пуринати
пуринач
пурникоза
пурнути
пурняло
пурняти
пурх!
пурхати
пускати
пускатися
пуслик
пустельний
пустельник
пустельників
пустельниця
пустеля
пустизна
пустий
пустинник
пустиння
пустиня
пустити
пустиця
пустій
пустісінький
пустісінько
пустіти
пустка
пусто
пустоб'яка
пустований
пустовливий
пустовщина
пустодомок
пустомолка
пустопаш
пустопашний
пустота
пустотливий
пустотня
пустоцвіт
пустоширокий
пустошити
пустощі
пустувати
пустун
пустуха
пут
путарайки
путати
путенно
путера
путивець
путивка
путик
путилівка
путимець
путина
путлиця
путлище
путній
путня
путо
путрити
путря
пуття
путь I
путькало
путь-путь! II
путящий
пух
пуха
пухай
пухир
пухір
пухкати
пухкий
пухленина
пухлий
пухлики
пухлина
пухлятина
пухнатий
пуховий
пуховиця
пухтелик
пухти
пухтій
пухтя
пуцка
пуцувати
пуць!
пуцьверинок
пуцьверінок
пуцьнути
пучечка
пучечок
пучка
пучок
пушечка
пушина
Блукати, -ся, -каю, -ся, -єш, -ся, гл. Блуждать, скитаться, ходить безъ цѣли. Рудч. Чп. 236.
Бормотати, -чу́, -чеш, гл. я пр. = бурмотати и пр.
Видряпувати, -пую, -єш, сов. в. видряпати, -паю, -єш, гл. Выцарапывать, выцарапать.
Ганятися, -няюся, -єшся, гл. Гоняться. Ганялись наші батьки по низових степах за білорогими сугаками. К. ЧР. 213.
Голодування, -ня, с. Голоданіе.
Дру́гий, -а, -е. 1) Другой; иной. Один сидить конецъ столу, мед-вино кружає, другий сидить біля його, на скрипочку грає. Мет. 8. Але він тут собі другий, ніж у нашому селі. Кв. II. 296. В місті добре тілько кому небудь калач купувати. а не що друге. Ном. № 10484. 2) Второй. Уже й другого сина діждали собі. Харьк. дру́гого дня. На другой день. Камен. у.
Когутій, -я, -є. = когутячий. Вх. Лем. 426.
Короткозоркий, -а, -е. Близорукій. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
Сисавка, -ки, ж. Раст. Trifolium rubens. Вх. Лем. 465.
Слід I, -ду, м. 1) Слѣдъ. В чоботях ходить, а босиї сліди робить. Ном. № 1182. у сліди кому уступати. Ходить по слѣдамъ кого, поступать по чьему примѣру, подражать. 2) Знакъ, признакъ. І сліду не осталось. Шевч. Ум. слідо́к, слідо́чок, слі́донько.
Нас спонсорують: