Вервечка, -ки, ж. 1) Веревочка, на которой привѣшена люлька, колыбель (всѣхъ вервечок четыре). Шовковії вервечки, колисочка швабська, дитиночка панська. 2) Рядъ, толпа людей, животныхъ. А он Грицько малу вервечки за собою веде. Вервечка курей.
Верхом нар. = верхи. Не сідай верхом (на собаку).
Захлыпаты, -паю, -ешъ, гл. Заплакать, начать всхлипывать. Ти молодыци, що спивалы и казылысь, захлыпалы.
Комашитися, -шуся, -шишся, гл. Копошиться.
Кутець, -тця́, м.
1) Пазуха въ сѣти.
2) Конусообразный глухой конецъ рыболовной сѣти ятіра.
3) Хлѣвъ. Свині... до кутця заганят. Cм. кут.
На́пхом нар. Биткомъ. Народу напхом налізло. Напхом понабивані скрині.
Побрехати, -брешу, -шеш, гл. Поврать.
Пустій, -тія, м. = пустун. Дитина спить, а мати росповідає старшим пустіям.... про сиріток та мачуху.
Фай! меж. Употребл. въ выраж.: фай би му! — проклятіе, пожеланіе болѣзни, смерти.
Циконіти, -ню, -ниш, гл. Дрожать отъ холода.
