Вимощати, -щаю, -єш и вимощувати, -щую, -єш, сов. в. вимостити, -щу, -стиш, гл. Выстилать, выстлать, устилать, устлать. Клоччєм вимощала. Порплиться.... курка на гнізді. Вимощує, підмощує, смиче, обсмикує. Трупом гатки й байраки вимощували.
Забі́глий, -а, -е. Забѣжавшій. Забіглі душі (з України за Дунай).
Задаві́йко, -ка, м. Душитель; міроѣдъ, кулакъ. То хиба пан? То задавійко. Він скілько людей згубив тими процентами.
Зімува́ти, -му́ю, -єш, гл. 1) Зимовать. Діти, діти! добре з вами вліті, а зімувати то горювати. — зіму. Проводить зиму. Де ж ти, хмелю, зіму зімував ? 2) Содержать зимой. Ой прийде зіма, лихая годинонька, нічим волів тобі зімувати буде.
Карточка, -ки, ж. Ум. отъ карта.
1) Маленькая четырехугольная площадь, клѣтка.
2) Листокъ бумаги, бумажка. Така маленька карточка, що ніде й писати.
3) Письмецо. Приманив до себе голубка, аж під крильцем карточка. Він за карточку. Читає, аж дочка пише: так і так. Та напишу карточку, та пошлю ік батечку.
4) Билетикъ.
5) ми. Родъ узора въ вышивкахъ на рубахѣ.
Либа́цький, -а, -е. Принадлежащій либак'у, относящійся къ нему.
Мацю́пе́нький, -а, -е. = маціненький.
Обскубувати, -бую, -єш, гл. = обскубати.
Погорджувати, -джую, -єш, сов. в. погорди́ти, -джу́, -ди́ш, гл. Пренебрегать, пренебречь, презирать, презрѣть. Погорджує недужним і дітвора. Не погордіт і загостіт.
Прожиток, -тку, м. Житье; средства для жизни. Жінка, витративши на лікарів ввесь прожиток, не могла вигоїтись. Не то мені, не то дітям, а онукам і правнукам стане на прожиток. Ум. прожиточен. Аби то вас Пречиста Діва уздаровила віком і здоров'єчком добрим, прожиточком щасливим.