Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

підпарюватися
підпасач
підпасич
підпасичик
підпасти
підпастися
підпекти
підпеньок
підперезати
підперіз
підперізок
підперізувати
підперізуватися
підперти
підпертя
підпивати
підпилий
підпилок
підпилювати
підпис
підписати
підписування
підписувати
підписуватися
підпити
підпиток
підпитувати
підпихати
підпідьом!
підпідьомкання
підпідьомкати
підпікати
підпікатися
підпілітка
підпілля
підпінок
підпірати
підпіратися
підпірка
підпіччя
підпіячити
підпливати
підплигнути
підплигувати
підплисти
підплитник
підповзати
підповнити
підповня
підповняти
підпоїти
підпокутній
підполковник
підполуденча
підпомагати
підпомагач
підпомога
підпомогач
підпомогти
підпоможення
підпомошник
підпомощний
підпона
підпора
підпорошити
підпоювати
підпоясниця
підправити
підправляти
підпрягати
підпрядати
підпряжка
підпрясти
підпускати
підпухати
підпушати
підп'яний
підра
підрадити
підрадливий
підражати
підратувати
підрешітка
підрешіток
підривати I
підривати II
підриватися
підривка
підрийка
підрити
підрихтовувати
підриштувати
підрівнювати
підрізати
підрізка
підрізування
підрізувати
підрійка
підробити
підроблювати
підроблюватися
підродити
підростати
підросток
підростяк
підрубати
підрубити
підрунитися
підрунюватися
підручний
підручник
підря
підрясник
підсаджувати
підсак
підсака
підсаківка
підсапувати
підсахнутися
підсватання
Засади́ти Cм. засаджувати.
Захлюпатыся, -паюся, -єшся, гл. Забрызгаться, замочиться.
Наустити Cм. наущати.
Ошморгну́ти. Cм. Ошморгувати.
Парост, -та, м. 1) Молодой отростокъ; побѣгъ, ростокъ. Зеленая та дібрівонько, чого в тебе та борів много, зеленого та ні одного, пароста ні од одного. Мет. 154. 2) Лучъ. Роспустилися парости ясної зорі. Мет. 436. Ум. паросток, паросточок.
Плитний, плитовий, -а, -е. Въ плитахъ. Камні плитні. Міусск. окр. Сажавки обложені плитовим камінням. Стор. МПр. 66. Земляне угілля бува плитне і кулашне. Міусск. окр.
Ростун, -на, м. Порода льна, сѣмена котораго сами выскакиваютъ. Полт. г.
Ціліський, -а, -е. = цілісінький. Ціліський вік лиш горювали. Млак. 88.
Шпиця, -ці, ж. 1) Спица. 2) Снарядъ для сниманія коры съ березы. Н. Вол. у.
Щимки, -ків, м. мн. Тиски. Як треба, то хоч у щимки голову положи, то не здумаєш. Ном. № 10049.
Нас спонсорують: