Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

підпарюватися
підпасач
підпасич
підпасичик
підпасти
підпастися
підпекти
підпеньок
підперезати
підперіз
підперізок
підперізувати
підперізуватися
підперти
підпертя
підпивати
підпилий
підпилок
підпилювати
підпис
підписати
підписування
підписувати
підписуватися
підпити
підпиток
підпитувати
підпихати
підпідьом!
підпідьомкання
підпідьомкати
підпікати
підпікатися
підпілітка
підпілля
підпінок
підпірати
підпіратися
підпірка
підпіччя
підпіячити
підпливати
підплигнути
підплигувати
підплисти
підплитник
підповзати
підповнити
підповня
підповняти
підпоїти
підпокутній
підполковник
підполуденча
підпомагати
підпомагач
підпомога
підпомогач
підпомогти
підпоможення
підпомошник
підпомощний
підпона
підпора
підпорошити
підпоювати
підпоясниця
підправити
підправляти
підпрягати
підпрядати
підпряжка
підпрясти
підпускати
підпухати
підпушати
підп'яний
підра
підрадити
підрадливий
підражати
підратувати
підрешітка
підрешіток
підривати I
підривати II
підриватися
підривка
підрийка
підрити
підрихтовувати
підриштувати
підрівнювати
підрізати
підрізка
підрізування
підрізувати
підрійка
підробити
підроблювати
підроблюватися
підродити
підростати
підросток
підростяк
підрубати
підрубити
підрунитися
підрунюватися
підручний
підручник
підря
підрясник
підсаджувати
підсак
підсака
підсаківка
підсапувати
підсахнутися
підсватання
Або́, сз. 1) Или. Нехай це зробить він, або хто инший. Не так пани, як підпанки, або: поки сонце зійде, то роса очі виїсть. Шевч. 154. 2) Развѣ, нешто. Або я знаю? Або ж і не жаль? Драг. 143. 3) Або — або. Или — или, либо — либо. Або пан, або пропав. Посл. Або тобі, або мені та на світі не жити, або нашому розлушнику головою наложити. Чуб. ІІІ. 140. 4) Або́-що. Что-ли. Ходи вже, або-що! Пораюсь там коло печі, або-що, а він: «Чого це так довго, Парасю?» МВ. ІІ. 22. 5) Або́ що́? Развѣ что? А почему? Не йди до корчми! — Або що? от і піду!
Ге́па, -пи, ж. Задница. А я знаю, що він діє, — коло печі гепу гріє. Ном. № 14074.
Жалкува́ти, -ку́ю, -єш, гл. 1) Сожалѣть, жалѣть. Возьми, а то будеш послі жалкувати. ЗОЮР. II. 45. Дав я тебе до школи, та й жалкую: між панськими дітьми і ти, бачу, нахапався панського духу. Левиц. І. 252. 2)за ким, чим. Оплакивать кого, что, сожалѣть о потерѣ кого, чего. Вона жалкує ще й досі за змієм. Рудч. Ск. І. 129. І що то жалкували за ним і хазяїн, і всі! А що вже дівчата, так і міри нема. Кв. 287. 3) — на кого. Пенять, сѣтовать на кого. Живи ж, доню, в свою волю, так, як полюбила, не жалкуй на свою матку, що тебе згубила. Мет. 12. Не жалкуй, куме, на Бога: од квасу діти померли. Ном. № 933. 4) Жалѣть, беречь. Свого доброго та не жалкувать. Ном. № 10779.
Злати́нити, -ню, -ниш, гл. 1) Латинизировать. 2) Окатоличить. Златинена ляхва. К. ПС. 90.
Муля́рський, -а, -е. Каменщицкій. Желех.
Поминати II, -на́ю, -єш, сов. в. помину́ти, -ну́, -не́ш, гл. Проходить, проѣзжать, проѣхать и пр. мимо, миновать, минуть. Ми вже той хутір поминули. Зміев. у. Уже петрівочка поминає. Мил. 93.
Понабувати, -ва́ю, -єш, гл. 1) Надѣть обувь (во множествѣ или о многихъ). 2) Пріобрѣсть (во множествѣ). Десь понабували й дерева. Мир. ХРВ. 102.
Стикати, -ка́ю, -єш, гл. 1) Смыкать. Сії ночі й очей не стикав. 2) Сходиться, смыкаться. Кінці з кінцями не стикають. Ном. № 9867. Cм. стикатися 2. 3) Сваливать, сворачивать. Все на його стикає. Ном. № 10865. Кажу: йди в поле, а він стикає на Петра, — нехай той іде. Камен. у.
Тісто, -та, с. 1) Тѣсто. Прилип, як сліпий до тіста. Ном. № 2751. 2) У кожевниковъ: смѣсь пшеничныхъ крупъ, кукурузной муки и соли, каковой смѣсью посыпается при обработкѣ кожа. Шух. І. 253. Ум. тістенько, тістечко, тістонько, тісточко.
Цірувати, -рую, -єш, гл. = мережати 1 ? А я свому миленькому сорочку мережу; ой мережу та й мережу, цирочки цірую. Гол. II. 383.
Нас спонсорують: