Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

підпарюватися
підпасач
підпасич
підпасичик
підпасти
підпастися
підпекти
підпеньок
підперезати
підперіз
підперізок
підперізувати
підперізуватися
підперти
підпертя
підпивати
підпилий
підпилок
підпилювати
підпис
підписати
підписування
підписувати
підписуватися
підпити
підпиток
підпитувати
підпихати
підпідьом!
підпідьомкання
підпідьомкати
підпікати
підпікатися
підпілітка
підпілля
підпінок
підпірати
підпіратися
підпірка
підпіччя
підпіячити
підпливати
підплигнути
підплигувати
підплисти
підплитник
підповзати
підповнити
підповня
підповняти
підпоїти
підпокутній
підполковник
підполуденча
підпомагати
підпомагач
підпомога
підпомогач
підпомогти
підпоможення
підпомошник
підпомощний
підпона
підпора
підпорошити
підпоювати
підпоясниця
підправити
підправляти
підпрягати
підпрядати
підпряжка
підпрясти
підпускати
підпухати
підпушати
підп'яний
підра
підрадити
підрадливий
підражати
підратувати
підрешітка
підрешіток
підривати I
підривати II
підриватися
підривка
підрийка
підрити
підрихтовувати
підриштувати
підрівнювати
підрізати
підрізка
підрізування
підрізувати
підрійка
підробити
підроблювати
підроблюватися
підродити
підростати
підросток
підростяк
підрубати
підрубити
підрунитися
підрунюватися
підручний
підручник
підря
підрясник
підсаджувати
підсак
підсака
підсаківка
підсапувати
підсахнутися
підсватання
Зда́влювати, -люю, -єш, сов. в. вдави́ти, -влю́, -виш, гл. 1) Сдавливать, сдавить, давить, задавить. Не грай, кітко, з медвідем, бо тя здавить. Ном. № 1213. Здавив за руку, аж хруснуло. Харьк. у. 2) здави́ти о́ком на ко́го. Подмигнуть. Здавив на мене оком, я й замовк та й край. Черк. у.
Змовляти, -ля́ю, -єш, сов. в. змо́вити, -влю, -виш, гл. 1) Говорить, проговорить, промолвить. І риба річ премудру твою змовить. К. Іов. 26. Змов мені одно словечко. Г. Барв. 72. 2) Сговаривать, сговорить. Мене змовили за багатого одинця. Г. Барв. 475. Як змовляють, то сто коней дають, а як змовлять, то чортма і одного. Лебед. у. В суботоньку змовляли, в неділеньку звінчали. Маркев. 87. 3) Заговаривать, заговорить (о знахаряхъ). Баба пристріт змовляє. КС. 1893. VII. 76.
Коряк, -ка́, м. 1) Ковшъ. Святе діло наші січові коряки! У нашому коряці утопиш иншого мізерного ляшка. К. ЧР. 122. Льохи, шинки з шинкарками, з винами, медами, закупили запорожці та її тнуть коряками! Шевч. 369. 2) Плата мельнику мукою за помолъ. Моє діло мірошницьке: підкрути та й сядь, а коряки бери. Ном. стр. 285, № 3114. 3) = корець 3. Вх. Зн. 28. Ум. корячо́к. Кожному гостю по корячку і почали частуваться і кружать. Стор. МПр. 154.
Надбере́жжа, -жа, с. Берегъ рѣки, озера.
Начепляти, -ля́ю, -єш, гл. Нацѣплять во множествѣ. Рудч. Ск. І. 189. Начепляла собі такого багато намиста, що й шия вгинається. Нацепляла кораликів, щоб її любили. Чуб.
Підказати Cм. підказувати.
Розсвербітися, -блюся, -бишся, гл. Раззудиться. Розсвербілась спина. Конст. у.
Рюмок, мка́, м. Въ выраж. удрати рюмка — заплакать, заревѣть. Чи не вдере Микола рюмка? Зміев. у.
Трісь меж., выражающее трескъ, лопаніе. Хоч трісь, а пнись. Ном. № 14218.
Чом, чому, нар. 1) Отчего, почему, зачѣмъ. Чом ти не прийшов учора? Харьк. Чом ти не косиш свого проса? Рудч. Ск. І. 54. Коли зле гадаєш, чом Бога благаєш? Ном. Чому чорт мудрий? — Бо старий. Ном. № 8677. Воли мої половії, чому не орете? Н. п. чому ні? А почему-же? Конечно да! Нема слуги. Чи не дасте ви мені яку з ваших? — Чому ні? Беріть собі, котру схочете. МВ. ІІ. 33. чом таки. Почему же, почему бы. І справді, чом таки не скажеш людям, Марусе? озвалась я до неї. МВ. ІІ. 89. 2) Чому. Дат. пад. отъ що.
Нас спонсорують: