Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

підпарюватися
підпасач
підпасич
підпасичик
підпасти
підпастися
підпекти
підпеньок
підперезати
підперіз
підперізок
підперізувати
підперізуватися
підперти
підпертя
підпивати
підпилий
підпилок
підпилювати
підпис
підписати
підписування
підписувати
підписуватися
підпити
підпиток
підпитувати
підпихати
підпідьом!
підпідьомкання
підпідьомкати
підпікати
підпікатися
підпілітка
підпілля
підпінок
підпірати
підпіратися
підпірка
підпіччя
підпіячити
підпливати
підплигнути
підплигувати
підплисти
підплитник
підповзати
підповнити
підповня
підповняти
підпоїти
підпокутній
підполковник
підполуденча
підпомагати
підпомагач
підпомога
підпомогач
підпомогти
підпоможення
підпомошник
підпомощний
підпона
підпора
підпорошити
підпоювати
підпоясниця
підправити
підправляти
підпрягати
підпрядати
підпряжка
підпрясти
підпускати
підпухати
підпушати
підп'яний
підра
підрадити
підрадливий
підражати
підратувати
підрешітка
підрешіток
підривати I
підривати II
підриватися
підривка
підрийка
підрити
підрихтовувати
підриштувати
підрівнювати
підрізати
підрізка
підрізування
підрізувати
підрійка
підробити
підроблювати
підроблюватися
підродити
підростати
підросток
підростяк
підрубати
підрубити
підрунитися
підрунюватися
підручний
підручник
підря
підрясник
підсаджувати
підсак
підсака
підсаківка
підсапувати
підсахнутися
підсватання
Вариста піч. Кухонная печь Затопила піч варисту. Мкр. Н. 20.
Держа́чка, -ки, ж. Перила. Угор.
Досме́ркатися, -каюся, -єшся, гл. Досидѣться въ гостяхъ до сумерекъ. От я й досмеркалася. Гадяч. у.
Заяло́зений, -а, -е. Засаленный.
Звиса́ти, -са́ю, -єш, сов. в. зви́снути, -ну, -неш, гл. 1) Нависать, нависнуть. Ой звисли чорні хмароньки, звисли. Чуб. V. 34. 2) Отвисать, отвиснуть. Тут то страва, тут то люба! покуштуєш — звисне губа. Маркев. 48. 3) Съ отрицаніемъ: не переставать висѣть. Нагаєчка дротяночка з кілка не звисає. Чуб. V. 578.
Кунштовий, -а, -е. Художественный, артистическій. За стіною скрізь виглядали кунштові верхи оранжереї. Левиц. І. 217.
Огузка, -ки, ж. Огузокъ, задняя, нижняя часть чего-либо. Там то мелник хороший... ані мірки не просить, сам огузку заносить. Гол. III. 358.
Осетар, -ра, м. Щегленокъ, Tringilla carduelis. Вх. Уг. 256.
Основа, -ви, ж. 1) Ткацкое: основа. Шух. І. 255. МУЕ. III. 13. Чія основа — аби моє поткання. Ном. № 9702. 2) Въ водяной мельницѣ: деревянные брусья, положенные на столбахъ, вбитыхъ снаружи мельницы; основа поддерживаетъ ринву, а также валъ съ наружнымъ колесомъ. Мик. 480. Черн. у. 3) Основа, основаніе. Ум. оснівка, оснівонька, оснівочка, основиця. Г. Барв. 449. Ном. № 7547. Чуб. IV. 521.
Ужахнутися, -ну́ся, -не́шся, гл. Ужаснуться. Череваниха ж із Лесею вжахнулись і поблідли на виду. К. ЧР. 325. А грішні душі ужахнулися, у пекло йдучи, сильно плачучи. Мет. 372.
Нас спонсорують: