Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

причинний
причинок
причинонька
причиняти
причинятися
причівок
причілковий
причілок
причільний
причільник
причіпка
причіпок
причірть
причісувати
причісуватися
причком
причмелити
причорніти
причта
причтовий
причуватися
пришанувати
пришви
пришелепкуватий
пришенець
пришерхати
пришиб
пришивати
пришиватися
пришивка
пришивний
приший-хвіст
пришити
пришкандибати
пришкварити
пришкварювати
пришкинтати
пришлий
пришлість
пришники
пришовка
пришоломити
пришолопкуватий
пришпилити
пришпилька
пришпилювати
пришта
приштапувати
приштрика
приштрикнути
приштрикувати
приштукувати
прищ
прищавити
прищанити
прищебнути
прищепа
прищепатися
прищепити
прищеплювання
прищеплювати
прищеплюватися
прищибати
прищик
прищикнути
прищикуватий
прищитати
прищити
прищитися
прищитувати
прищуватий
прищулити
прищулювати
прищулюватися
прищурити
прищурювати
прищурюватися
приязний
приязність
приязно
приязнувати
приязнь
приялечати
приярок
приятель
приятелька
приятельство
приятельський
приятелювати
прияти
приятний
приятно
приятритися
прігра
прізвисько
прілий
прілоокий
прірва
пріска
прісний 2
пріснище
прісно
прісняк
прісняник
прісся
прісце
прісь!
пріти
прітьма
пріч
прічка
прічки
про
проба
пробабити
пробабувати
пробавити
пробавитися
пробазікати
пробайдикувати
Братко, -ка, м. 1) Ум. отъ брат. Грин. III. 307. ЗОЮР. І. 72. Да накажу свойму милому хоть рідним братком. Грин. III. 166. мн. ч. братки и браткове. Промовив до всіх монархів: «Мої братя (браткове), я би м хотів стару віру зоставити, а иншу прияти. Гн. І. 183. 2) мн. братки. а) Родъ хлѣбнаго печенья? Чого то з сього святого хліба не зробиш? Усячину: діда, братки... каленика. О. 1861. Кух. XI. 27. б) Раст. = братік 2. Борз. у.
Брезький, -а, -е. = брезклий 1. Мнж. 176.
Засича́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Зашипѣть (о змѣѣ). Гадюка хоч не вкусить, то засичить. Ном. № 2878.
Куряниця, -ці, ж. = курява 2. Вх. Уг. 249.
Покидьок, -дька, м. = покидька. Грин. І. 238.
Тарниця, -ці, ж. Деревянное сѣдло. Вх. Зн. 61. Шух. І. 78. 252.
Тонічкий, -а, -е. = тоненький. Гол. II. 219.
Топитися, -плюся, -пишся, гл. 1) Топиться. Не топись, козаче, марно душу згубиш. Н. п. 2) Расплавляться, растапливаться, оплывать, таять. Свічка топиться. Шейк.
Чекотати, -кочу́, -чеш, гл. Стрекотать. (Птах) як стане чекотати. Драг. 334.
Черезсіделок, -лка, м. = черезсіделень.
Нас спонсорують: