Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

пообвалюватися
пообварювати
пообвертати
пообвивати
пообвиватися
пообвинувачувати
пообвисати
пообвівати
пообвірчувати
пообвішувати
пообвіювати
пообводити
пообвожувати
пообволікати
пообворожувати
пообв'язувати
пообганяти
пообгледжувати
пообговорювати
пообговтуватися
пообгодовувати
пообгодовуватися
пообголювати
пообголюватися
пообгороджувати
пообгороджуватися
пообгортати
пообгоряти
пообгравати
пообгризати
пообгрібати
пообгрівати
пообгружувати
пообгуджувати
пообдавати
пообдаровувати
пообдзьобувати
пообдимати
пообдиматися
пообдирати
пообдиратися
пообділювати
пообділяти
пообертати
пообертатися
пообживатися
пообжинати
пообжинатися
пообжирати
пообжиратися
пообзолочувати
пообід
пообідати
пообідній
пообіймати
пообіцяти
пообіцятися
пообіч
пооб'їдати
пооб'їдатися
пооб'їжджати
пооб'їздити 2
пообкакувати
пообкапувати
пообквітчувати
пообквітчуватися
пообкидати
пообкипати
пообкисяти
пообкладати
пообкладатися
пообкладувати
пообклеювати
пообковувати
пообколупувати
пообколупуватися
пообкопувати
пообкопуватися
пообкошувати
пообкошуватися
пообкрадати
пообкраювати
пообкручувати
пообкручуватися
пообкурювати
пообкутувати
пообкутуватися
пообкушувати
пооблагоджувати
пооблазити
пообламлювати
пообламувати
пообламуватися
пооблапувати
пооблатувати
пообливати
пообливатися
пооблизувати
пооблипати
пооблітати
пооблуплювати
пооблуплюватися
пооблягати
пооблямовувати
пообляпувати
пообляпуватися
пообмазувати
пообмальовувати
пообманювати
пообмаслювати
пообмахувати
пообмежовувати
пообмерзати
пообмивати
пообмиватися
пообминати
пообмірювати
пообмітати
пообмовляти
пообмокати
Вичищати, -щаю, -єш, сов. в. вичистити, -щу, -стиш, гл. Чистить, вычистить. От криничка і каже: «Вичисти мене, дівонько, то колись води нап'єшся». Рудч. Ск. II. 64.
Засталя́тися, -ля́юся, -єшся, гл. Заискивать. Еней з Палантом обнімався і в його приязнь засталявся. Котл. Ен. V. 11 и Словарь 11.
Захоп, -пу, м. Захватъ.
Лю́бчик, -ка, м. 1) Милый, дорогой. Не їдь, братіку, не їдь, любчику! Чуб. V. 49. 2) = любисток. Вх. Лем. 433.
Миготі́ння и мигтіння, -ня, с. Мерцаніе, дрожащій свѣтъ. Желех.
Нагорі́ти Cм. нагоряти.
Пакуватися, -куюся, -єшся, гл. Укладываться, упаковываться.
Слухм'я́ний, -а, -е. = Слухня́ний. Микола.... роботящий, слухмяний. О. 1861. VIII. 17.
Умічати, -чаю, -єш, сов. в. умети́ти, -мечу, -тиш и умітити, -мічу, -тиш, гл. Замѣчать, замѣтить, примѣтить. Кажу ж вам — не вмітив їх гаразд — в чому одіті, а так — довга одежа. Новомоск. у. (Залюб.). Я не вмітив, чи була вона п'яна, чи ні. Екатер. у. (Залюб.). Я не вмічала, чи були там сліди, — мені й байдуже. (Залюб.).Швидко бігли, — затим не можна було їх умітити, які вони були собі на вид. Новомоск. у. І Пилипиха вже вмічати почала, що дома він не говорить і смутує. МВ. ІІ. 174.
Хизуватися, -зуюся, -єшся, гл. Хвастать, спесивиться. Хизується, неначе на пристяжці. Ном. № 2508.
Нас спонсорують: