Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

пообвалюватися
пообварювати
пообвертати
пообвивати
пообвиватися
пообвинувачувати
пообвисати
пообвівати
пообвірчувати
пообвішувати
пообвіювати
пообводити
пообвожувати
пообволікати
пообворожувати
пообв'язувати
пообганяти
пообгледжувати
пообговорювати
пообговтуватися
пообгодовувати
пообгодовуватися
пообголювати
пообголюватися
пообгороджувати
пообгороджуватися
пообгортати
пообгоряти
пообгравати
пообгризати
пообгрібати
пообгрівати
пообгружувати
пообгуджувати
пообдавати
пообдаровувати
пообдзьобувати
пообдимати
пообдиматися
пообдирати
пообдиратися
пообділювати
пообділяти
пообертати
пообертатися
пообживатися
пообжинати
пообжинатися
пообжирати
пообжиратися
пообзолочувати
пообід
пообідати
пообідній
пообіймати
пообіцяти
пообіцятися
пообіч
пооб'їдати
пооб'їдатися
пооб'їжджати
пооб'їздити 2
пообкакувати
пообкапувати
пообквітчувати
пообквітчуватися
пообкидати
пообкипати
пообкисяти
пообкладати
пообкладатися
пообкладувати
пообклеювати
пообковувати
пообколупувати
пообколупуватися
пообкопувати
пообкопуватися
пообкошувати
пообкошуватися
пообкрадати
пообкраювати
пообкручувати
пообкручуватися
пообкурювати
пообкутувати
пообкутуватися
пообкушувати
пооблагоджувати
пооблазити
пообламлювати
пообламувати
пообламуватися
пооблапувати
пооблатувати
пообливати
пообливатися
пооблизувати
пооблипати
пооблітати
пооблуплювати
пооблуплюватися
пооблягати
пооблямовувати
пообляпувати
пообляпуватися
пообмазувати
пообмальовувати
пообманювати
пообмаслювати
пообмахувати
пообмежовувати
пообмерзати
пообмивати
пообмиватися
пообминати
пообмірювати
пообмітати
пообмовляти
пообмокати
Бизівний, -а, -е. Вѣрный, надежный, несомнѣнный. Угор.
Завзя́тість, -тости, ж. Отвага, стойкость въ преслѣдованіи цѣли, упорство, ожесточеніе, злоба. Воєнна буря закрутила, латинське серце замутила, завзятість всякого бере. Котл. Ен. IV. 63. Завзятістю сповняє Україну. К. ЦН. 201. В завзятості страшний. К. МБ. XI. 144. Господарство своє позаводили вони не так доглядом, як завзятістю. Їх усяке боїться, чи сусіда, чи наймит; з убогого вони уміють здерти своєю запомогою і з поденника викрутять останню краплю поту. Г. Барв. 162.
Лапати, -паю, -єш, [p]одн. в.[/p] лапну́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) Щупать, пощупать, трогать, тронуть. Руками дивиться, а очима лапа. Ном. Щоб не бояться мерців, треба лапнути старця за торбу. Грин. II. 24. 2) Хватать, ловить. Утік соловій мій, — бігаймо, лапаймо! Гол. III. 344. Наперед невода риби не лапай. Ном. № 2603.
Мошо́нка, -ки, ж. Кошелекъ. Желех.
Недовгий, -а, -е. Короткій, не длинный; (о времени): недолгій.
Плюндри, -рів, мн. Желтые ирховые брюки у галицкихъ мѣщанъ. Гол. Од. 14.
Пригарок, -рку, м. = пригара 1. Виїли кашу — самі пригарки в горщечку. Черниг. у.
Призористий, -а, -е. = призорий. Шух. І. 33.
Розремиґатися, -ґаюся, -єшся, гл. О волахъ: приняться долго жевать жвачку. Переносно о людяхъ: долго ѣсть. А ну, годі вже вам ремиґати! Ет розремиґалися у снідання як за обідом! Волч. у. (Лобод.).
Ци! меж. 1) Крикъ на лошадей, когда пастухъ ихъ гонитъ. Шух. І. 211. 2) Призывъ для козъ. Маркев. 63.
Нас спонсорують: