Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

понамолочувати
понамордовуватися
понамочувати
понамощувати
понамулювати
понамуровувати
понамучувати
понанизувати
понаносити
понаорювати
понапаковувати
понапалювати
понапасати
понапаскуджувати
понапетльовувати
понапечатувати
понапиватися
понапинати
понапинатися
понаписувати
понапікати
понапікувати
понаплакуватися
понапліскувати
понаплітати
понаплоджувати
понаплоджуватися
понаплутувати
понапльовувати
понаповиювати
понаповняти
понапоганювати
понаполіскувати
понапорошувати
понапорювати
понаправляти
понапрацьовуватися
понапридбовувати
понапрохувати
понапружуватися
понапрядати
понапувати
понапуватися
понапускати
понапухати
понараджувати
понаралювати
понараховувати
понараювати
понаривати
понариґовувати
понарізувати
понарікати
понароблювати
понаробляти
понароджувати
понароджуватися
понаростати
понаряджати
понаряджувати
понасаджувати
понасалювати
понаселяти
понасипати
понасипатися
понасівати
понасікати
понасіювати
понаскакувати
понасквернювати
понаскіпувати
понаслухуватися
понасмажувати
понасмальцьовувати
понасмерджувати
понасміттювати
понасмічувати
понасмолювати
понасовувати
понасовуватися
понасолоджувати
понасолювати
понаставати
понаставляти
понасталювати
понастановлювати
понастановляти
понастачати
понастобурчувати
понастовбурчувати
понасторочувати
понасторошувати
понасторошуватися
понастромлювати
понастромлюватися
понастроювати
понасувати
понасуватися
понасуплювати
понасуплюватися
понасушувати
понатаганювати
понатворювати
понатикати
понатирати
понатиратися
понатискати
понатискатися
понатискувати
понатісувати
понатовкувати
понатомлювати
понатомлюватися
понатоплювати
понатоплюватися
понатоптувати
понаторочувати
понаточувати
понатрощувати
понатруджувати
Вивозитися, -вожуся, -зишся, сов. в. вивезтися, -зуся, -зешся, гл. Вывозиться, вивезтись. Аф. 325.
Виправляти, -ля́ю, -єш, сов. в. виправити, -влю, -виш, гл. 1) Выправлять, выправить, исправлять, исправить. Горбатого хиба могила виправить. Ном. № 3221. 2) Оправдывать, оправдать. 3) Отправлять, отправить, отсылать, отослать. Я не даром його з дому виправляю од себе. Рудч. Ск. І. 133. 4) Требовать обратно, получить по требованію обратно. От півник узяв та й пішов виправлять жорен. Рудч. Ск. І. 37. 5) — дочку. При выходѣ дочери замужъ надѣлять бѣльемъ, платьемъ, посудой и иной домашней утварью. 6) — шкуру. Выдѣлывать, выдѣлать кожу. Шух. I. 254.
Дзю́бик, -ка, м. Ум. отъ I. Дзюб.
Допусти́ти Cм. допускати.
Зліплюватися, -лююся, -єшся, сов. в. вліпитися, -плюся, -пишся, гл. Слѣпляться, слѣпиться, склеиться липкимъ.
Лабузнитися, -нюся, -нишся, гл. Поддѣлываться, подлазить, ласкаться, ухаживать. Явдошка запала йому в око... Максим почав лабузнитись. Мир. ХРВ. 164.
Наві́дшибі нар. Особнякомъ, въ сторонѣ, отдѣльно. Хата стоїть навідшибі. Мій син Андрій навідшибі живе, а Петро зо мною. Черк. у.
Рокитяний, -а, -е. = рокитовий. Желех.
Хутній сравн. ст. отъ хутко. Скорѣй! Н. Вол. у. Чуб. II. 78. Тра хутній стола застелити. Драг. 24.
Швидковіддя, -дя, с. Мѣсто на рѣкѣ съ быстрымъ теченіемъ. Міусск. окр.
Нас спонсорують: