Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

понамолочувати
понамордовуватися
понамочувати
понамощувати
понамулювати
понамуровувати
понамучувати
понанизувати
понаносити
понаорювати
понапаковувати
понапалювати
понапасати
понапаскуджувати
понапетльовувати
понапечатувати
понапиватися
понапинати
понапинатися
понаписувати
понапікати
понапікувати
понаплакуватися
понапліскувати
понаплітати
понаплоджувати
понаплоджуватися
понаплутувати
понапльовувати
понаповиювати
понаповняти
понапоганювати
понаполіскувати
понапорошувати
понапорювати
понаправляти
понапрацьовуватися
понапридбовувати
понапрохувати
понапружуватися
понапрядати
понапувати
понапуватися
понапускати
понапухати
понараджувати
понаралювати
понараховувати
понараювати
понаривати
понариґовувати
понарізувати
понарікати
понароблювати
понаробляти
понароджувати
понароджуватися
понаростати
понаряджати
понаряджувати
понасаджувати
понасалювати
понаселяти
понасипати
понасипатися
понасівати
понасікати
понасіювати
понаскакувати
понасквернювати
понаскіпувати
понаслухуватися
понасмажувати
понасмальцьовувати
понасмерджувати
понасміттювати
понасмічувати
понасмолювати
понасовувати
понасовуватися
понасолоджувати
понасолювати
понаставати
понаставляти
понасталювати
понастановлювати
понастановляти
понастачати
понастобурчувати
понастовбурчувати
понасторочувати
понасторошувати
понасторошуватися
понастромлювати
понастромлюватися
понастроювати
понасувати
понасуватися
понасуплювати
понасуплюватися
понасушувати
понатаганювати
понатворювати
понатикати
понатирати
понатиратися
понатискати
понатискатися
понатискувати
понатісувати
понатовкувати
понатомлювати
понатомлюватися
понатоплювати
понатоплюватися
понатоптувати
понаторочувати
понаточувати
понатрощувати
понатруджувати
Білітися, -ліюся, -єшся, гл. = біліти. Уже в мого Іванечка і своя хатка кінець села біліється. Федьк.
Вудило, -ла, с. = вудлище. Желех.
Заме́тина, -ни, ж. Отдѣльное бревно въ заметі 2.
Красти, краду, -деш, гл. Красть, воровать. Телят боїться, а волів краде. Ном. № 3034.
Муче́ння, -ня, с. 1) Мученіе. 2) — боже. Страсти Господни. Одну пісню о Божім рождению, другу — о Божім мученню. Гол.
Нажаха́тися, -ха́юся, -єшся, гл. Набраться страха.
Оситній, -я, -є. Достаточно давній. Оситня пора сватати, а й досі не побрались. Лебед. у.
Повидавати, -даю́, -єш, гл. Выдать (многихъ). Чимало дочок повидавав уже заміж. Левиц. Пов. 26.
Тяжкий, -а, -е. 1) Тяжелый. Тяжке колесо. Левиц. І. 2) Трудный. Тяжкі часи. Стор. МПр. 59. 3) Сильный, большой, великій. Лихо тяжке. Шевч. Тяжке нарікання. Єв. Мт. II. 18. Ум. тяженький.
Узяти, візьму, -меш, гл. 1) Взять. Верни моє, візьми своє. Ном. № 273. Взяла коня за гнуздечку. Мет. 74. Як оке мені, козаченьку, раненько ходити? Як візьмеш ти за рученьку, не мусим пустити. Мет. 83. Візьмем її додому, нехай вона у нас живе. Рудч. Ск. II. 32. А із школи його взявши, коня купила. Шевч. 135. бог його взяв. Онъ умеръ. нехай його лихий візьме. Чортъ бы его взялъ. Шевч. 79. 2) Достать, добыть, взять. Ми народ не вольний — де нам взяти. Ном. № 1310. 3) Получить. взяти в шкуру. Быть побитымъ, получить порку. Виграв батько справу: взяв у шкуру і додому пішов. Чуб. 1. 231. 4) Надѣть. Треба сорочку білу взяти. Г. Барв. 441. І як прийшов до хати, та взяв білу сорочку та і вмер. Драг. 4. 5) Взять, приняться, начать, пуститься, стать. Виймив шабельку, взяв калину рубати. О. 1862. IV. 27. Як узяв він їхати. Тоді він взяв та горобців наслав. Рудч. Ск. І. 82. Взяла дівчина білі руки ламати. Лукаш. 128. 6)кого́ (за себе). Жениться на комъ. Люблю я дівчину, треба її взяти. Мет. 47. Як заслужиш пару волів і ясну оружину, — яку схочеш, таку й возьмеш молоду дівчину. Мет. 42. Яка з тебе хазяйка буде? Та тебе ніхто не візьме за себе. Стор. І. 9. Візьмеш мене за жінку. Рудч. Ск. I. 145. 7) Охватывать. Юнону взяв великий жах. Котл. Кн. Взяла мене журба й туга: зосталася я без друга. Грин. III. 676. узяли його думки та гадки. Сильно онъ задумался. ЗОЮР. І. 118. 8)го́ру. Взять верхъ, побѣдить. 9)жаром. Бросить въ жаръ. Пропасниця вже морозом перетрусила та взяла жаром. Черномор. 10)за ні за-що. Ни во что поставить, пренебречь. Взяли сиротину люде за ні за що, люде говорять: «сирота ледащо». Грин. III. 409. 11)на зуби. Бранить. Питався чорт баби: що о Бозі говорять люде? Славлять, величають! А що о мені? Якось вас дуже на зуби взяли. Ном. № 198. 12)натуру. Усвоить привычку. 13)ненависть на ко́го. Возненавидѣть кого. Яке моє життє буде? Та й її, як я візьму на неї ненавість. Г. Барв. 201. 14)свою волю. Дѣлать по своему, какъ себѣ угодно, что хотѣть, то и дѣлать. Ой що узяв Дніпр та свою волю: свої бережечки промиває, а лиманські коси засипав. Грин. III. 592. 15)у залі́за, у кайдани. Заковать въ цѣпи, въ кандалы. 16)у ясирь. Взять въ плѣнъ. Стор. II. 58. 17)шлюб. Обвѣнчаться. Чуб. II. 82, 83. Я з Києва повернуся, та й візьму шлюб з тобою. Мет. 106. Пішли до церкви і взяли шлюб. Чуб.
Нас спонсорують: