Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

приперезати
приперізувати
приперти
припертися
припивати
припилка
припильнувати
припин
припинати
припинатися
припиначка
припинити
припинка
припиняти
припинятися
приписанець
приписати
приписувати
приписуватися
припівзити
припізнитися
припізнюватися
припізнятися
припікання
припікати
припіл
припімнути
припін
припір
припірати
припічок
припішати
приплакати
приплата
приплатити
приплачувати
приплачуватися
приплентати
приплентач
приплескати
приплести
припливати
приплинути
приплисти
приплід
приплідок
припліскувати
приплітати
приплітатися
приплітка
приплітувати
приплішити
приплошистий
приплуганитися
приплужитися
приплутати
приплутувати
приплутуватися
приплюскнути
приплющити
приплющувати
припнути
припняти
приповедінка
приповзати
приповіданка
приповідати
приповідка
приповідувати
приповісти
приповістися
приповістка
приповість
приповняти
приподобитися
приподоблятися
припозвати
припозивати
припокоїти
приполок
припом'янути
припористий
припорошити
припорука
припоручати
припорядити
припорядитися
припосилати
припослідок
припостити
припочивати
припощувати
приправа
приправити
приправка
приправляти
припроваджувати
припросити
припроха
припрохати
припрохувати
припрошати
припрошувати
припрошуватися
припрягати
припудити
припуск
припускати
припускатися
припуст
припустити
припустниця
припутень
припутина
припущальник
припхати
припхатися
прип'ясти
прип'яти
прирадити
Випурхнути, -ну, -неш, гл. Выпорхнуть. Випурхнув соловейко в праве, а зозуля в ліве віконце. ЗОЮР. II. 34. Іде було й скаже: «Тіточко-голубочко! я піду до дівчат», або там куди; а тепер уже випурхне з хати, не питаючи мене. МВ. ІІ. 20.
Вистачати, -ча́ю, -єш, сов. в. вистачити, -чу, -чиш, гл. 1) Хватать, хватить, стать, быть достаточнымъ. Одних тенет вистачить на дві милі. Стор. II. 219. 2) Доставить, поставить въ достаточномъ количествѣ. Їм.... треба вистачити добре їсти. Левиц. І. 501. Таке військо вистачимо, що й кримського хана завоювали б. Стор. II. 226. Хоч невеличкий млин, та, знаєш, чепурненький, раз-по-раз, день-у-день крутивсь і гуркотів і хліба вистачав хазяїну чимало. Греб. 383. на всіх не вистачиш. Всѣхъ не удовлетворишь.
Грабо́вий, -а, -е. Грабовый. Чуб. У. 674. Між дубовими та грабовими гаями. Левиц. І. 203.
Заставля́тися, -ля́юся, -єшся, сов. в. заста́витися, -влюся, -вишся, гл. 1) Закрываться, закрыться. Вовірка заставляється хвостом. Вх. Лем. 417. 2) Биться, побиться объ закладъ. Вх. Лем. 415. 3) Закладывать, заложить себя. Хоч застався, а постався. Ном. № 11932.
Здорове́ць, -вця́, м. Здоровякъ. Левч. 47.
Козій, -зія, м. Названіе вола съ расходящимися въ стороны рогами, концы которыхъ закручены наружу. КС. 1898. VII. 45.
Малю́нок, -нка, м. Картина; рисунокъ. Я обіцяла школярці передати при нагоді книжку з малюнками. Г. Барв. 42. Употребляется также для обозначенія картины природы или словеснаго изображенія. Мій повоз швидче покотився, малюнок зближувавсь до нас. Щог. Сл. 103.
Підлягати, -га́ю, -єш, сов. в. підлягти, -ля́жу, -жеш, гл. Подчиняться, подчиниться. К. Кр. 36. Ми підлягли очарованию християнської любови. К. ХП. 14.
Повала, -ли, ж. Потолокъ. Вх. Зн. 66. МУЕ. III. 42.
Поплигати, -га́ю, -єш, гл. Попрыгать, въ припрыжку пойти. Я спутав кобилу, а вона й поплигала.
Нас спонсорують: