Гомоні́ти, -ню́, -ни́ш, гл. 1) Говорить. Зібралася уся громада, посіли, гомонять. Дай тобі, Боже, щоб ти тихенько гомонів, а громада тебе слухала. Руками гомоніти. Шутливо: писать. 2) Шумѣть, кричать; производить глухой шумъ. Кажи, та не гомони дуже. Сині хвилі гомоніли. Гомоніла Україна. Широкий Дніпр не гомонить. Байрак гомонить. 3) Поговаривать. От і тепер гомонять, що Трубихівна ходить до своїх сиріт дітей.
Зволіка́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. зволокти́, -лочу́, -че́ш, гл. Стягивать, стянуть, совлекать, совлечь. Зволік дошки ув їдне місце.
Кетяг, -гу и ке́тях, -ху, м. = китяг. З-за темного дуба... калинова вітка витягнеться і червоний кетяг ягід горить, як жар. Ягоди на калині, на бузині ке́тяхами, а на тернові, на вишні — по́рівці.
Костогриз, -за, м. Птица. Frangilla coccathraustis.
Невдогад нар. Невдомекъ.
Олія, олії, ж. Постное масло. олію бити. Приготовлять постное масло. олію вибити кому. Побить кого. Я йому олію вибив. давити олію. Игра, то-же, что и тісна баба (Cм.).
Піклування, -ня, с. Заботливость. Піклування про нашого отамана і пана.
Поладнати, -наю, -єш, гл. Поладить, сойтись. З товаришами, — хоть усе й москалі були, — зараз поладнав.
Семип'ядельний, семип'яденний, -а, -е. = семип'ядний. З семип'яделної пищалі подзвонили. І шаблюка, мов гадюка, й ратище-дрючина, й самопал семипяденний повис за плечима.
Стромота, -ти, ж. = соромота. Танець не робота: хто не вміє, то стромота.