Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

понадбовувати
понадвереджуватися
понадвисати
понадгороджувати
понадгрібати
понадимати
понадиматися
понадирати
понадити
понадитися
понадівати
понаділяти
понадкидати
понадкладати
понадколупувати
понадколювати
понадкорочувати
понадкошувати
понадкраювати
понадкроювати
понадкусювати
понадламувати
понадломлювати
понадмолочувати
понаднизувати
понадоювати
понадпивати
понадпилювати
понадписувати
понадривати
понадрізувати
понадрубувати
понадруковувати
понадряпувати
понадсаджувати
понадсипати
понадсихати
понадсікати
понадсмикувати
понадсмоктувати
понадточувати
понадувати
понадуватися
понадумуватися
понадходити
понадщерблювати
понажений
поназбігатися
поназбірувати
поназдивитися
поназдирати
поназдоганяти
поназивати
поназлітуватися
поназнавати
поназначати
понаїдатися
понаїжджати
понаїздити
понайбільше
понаймати
понайматися
понаказувати
понакапощувати
понакарбовувати
понакидати
понакипати
понакладати
понакликати
понакльовуватися
понаковувати
понаколочувати
понаколювати
понакопувати
понакочувати
понакошувати
понакрадати
понакрадатися
понакривати
понакриватися
понакришувати
понакручувати
понакупляти
понакуповувати
понакурювати
поналагоджувати
поналамувати
поналатувати
поналаштовувати
поналежуватися
поналивати
поналигувати
поналітати
поналічувати
поналовлювати
поналузувати
поналуплювати
поналускувати
поналягати
поналякувати
поналяпувати
поналяскувати
понамазувати
понамайстровувати
понамальовувати
понамантачувати
понаманювати
понамацувати
понамащувати
понамережувати
понамерзати
понамерзатися
понамилювати
понаминати
понамінювати
понамішувати
понамножувати
понамножуватися
понамовляти
понамокати
Відрада, -ди, ж. 1) Отрада, утѣшеніе. Та не дав мені порадоньки, серцю одрадоньки. — Яку ж тобі, моя мила, одраду давати? Мил. 115. Ой коли б ти, мати, знала, що то за досада, то б ти мене оженила, щоб була відрада. Мет. 2) Отсовѣтываніе. Ум. відрадонька. Нема мені відрадоньки від мого нелюба. Мет. 253. Cм. відрадість.
Гоготати, -чу́, -чеш и гоготі́ти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) Ржать. А на дворі кониченьки гогочуть. Грин. III. 439. 2) Издавать сильный и продолжительный звукъ, напр.: при отдаленномъ громѣ, сильномъ вѣтрѣ, сильномъ пламени. Грім гогоче, а блискавка хмару роздирає. Шевч. 166. Вітер на десять голосів реве і виє, і скиглить, і гоготить. Драг. 72. А наша хати полум'ям полала, і навкруги земля, мов пекло, гоготала. КМБ. X. 17.
Да́котрий, -а, -е. Кто нибудь. Вх. Лем. 408.
Зашку́лити, -лю, -лиш, гл. Пронять, донять.
Зліпити, -ся. Cм. зліплювати, -ся.
Зугарний, -а, -е. Способный, мастеръ. А ми доженемо. — Зугарні! Заплутаєтесь у своїх полах та й попадаєте. Мир. Пов. І. 149. Зугарний теревені правити.
Непокоїти, -ко́ю, -їш, гл. Безпокоить, тревожить.
Повтелющувати, -щую, -єш, гл. То-же, что и утелющити, но во множествѣ.
Пустизна, -ни, ж. Незаселенная мѣстность. Залюдняли стару пустизну униз Дніпра, Дністра і Бога. К. Хмельн. 20.
Солодич, -ча, м. Солодковый корень. Угор.
Нас спонсорують: