Віяти, -вію, -єш, гл.
1) Вѣять, дуть. Ой вітер не віє, гілля не колише. Із низу Дніпра буйний вітер віє-повіває. Люде гнуться як ті лози, куди вітер віє. Пишно процвітали, пахощами віючи, конвалії.
2) Вѣять, провѣвать. Молов батько не віючи, пекла мати не сіючи.
3) Вилять. Пес віє хвостом.
До́пуст, -ту, м. Попущеніе, допущеніе. Перш було, як ідуть некрути, а просто їх жид їде: взяли роспрягли коней і віз перевернули й пропало. От який допуст був.
Дотовкти́ся, -вчу́ся, -че́шся, гл. 1) Дотолочься. 2) Довозиться.
Златкува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Покрыть многими заплатами. Уся свитина була златкована чорними і рудими латками.
Кладіжка, -ки, ж. Укладываніе.
Лино́вище, -ща, с. 1) Сброшенная вылинявшей змѣей старая кожа. Як нападе кого лихоманка, то треба повісити на шнурочку на шию гадюче линовище. 2) Кожура рака, потерянная при линяніи.
Розбесідуватися, -дуюся, -єшся, гл. Разговориться.
Сироїд, -да, м. Людоѣдъ.
Тарахнути, -ну, -неш, гл.
1) Стукнуть, бросить съ шумомъ на землю.
2) Ударить. Яким тарахнув кулаком по столу.
Ходором, нар. Ходнемъ. Ходором ходити. Трястись. Як пустились танцювати, хата ходором ходить. Чарка й пляшка на столі ходором ходять, бо діти вовтузяться в хаті. Cм. еще ходити 12.