Бездоріжжя, бездорожжя, -жя, с. Отсутствіе дороги, бездорожье, распутица. (Бѣглецу въ степи) — одно безпиття, друге без'їжжя, третє — бездорожжя. Пішов та й устілки погубив у грязі — таке бездоріжжя.
Відсилати, -лаю, -єш, сов. в. відіслати, -шлю, -шлеш, гл. Отсылать, отослать, посылать, послать. Козак до дівчини дрібні листи пише, відсилає до дівчини буйними вітрами. Відсилають у солому спати. Да взяв Бог тую жінку, шо з цвіту, да одіслав на небо.
Домі́вка, -ки, ж. 1) Домъ — не въ смыслѣ зданія, а въ смыслѣ вообще жилья. Бідна вдова, старая жона у своїй домівці з діточками маленькими гомоніла. Чуже дитя клене-проклинає... за хліб, за сіль нарікає, з домівки зганяє. 2) Мѣсто жительства. Де твоя домівка? — У Красному. Наступив 1650 рік; посунули пани з Польщі до домівок, почали свої добра осягати, почали людей на роботу кликати. Ум. домі́вонька, домі́вочка.
Кріпкенько нар. = кріпенько.
Лазівка, -ки, ж. Родъ гриба, растущаго на лазу (лѣсной полянѣ).
Наро́спальці нар. Въ сердцахъ.
Попересушувати, -шую, -єш, гл.
1) Просушить (во множествѣ). Оце повиймаю одежу з скрині та попересушую.
2) Пересушить (во множествѣ). Попересушували насіння, — гляньте, аж поприсмагало.
Роззяплювати, -плюю, -єш, сов. в. роззяпити, -плю, -пиш, гл. = роздзяплювати, роздзяпити.
Стрільня, -ні́, ж. = стрільба 1.
Тхнути, тхну, -неш, гл.
1) Дышать, дохнуть, пахнуть. Його лице біле.... тхнуло щастям. Бог тхне своїм духом, то й не буде його. Тхнути мені не дає: роби та й роби, та й роби. Тхнуло свіже повітря.
2) Издавать запахъ, вонять, гнить, портиться. Тхне пашня. Тхне мулом вода. Вода тхне гнилим. Як купити багато яловичини, а літо, то буде тхнути. Черк.