Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

плигонути
плинути
плис
плиска
плискатий
плискач
плисковатий
плиском
плисти
плистка
плись
плит
плита
плитний
плиточка
плиття
плихяти
плишка
пліва
плівка
плід
плідливий
плідний
плідниця
плідно
плім'я
пліндровина
пліндрування
пліндрувати
плінуватий
пліска
плісня
пліснявий
пліснявіти
пліснявка
плісонь
пліства
плісце
пліт
плітка
плітуха
пліть
плічко
плішити
плішка
плішня
пліщ
плова
плодити
плодитися
плодливий
плодник
плоднистий
плодниця
плодь
плодючий
плосінь
плоска
плоскавиця
плоскінка
плоскінний
плоскінь
плосконоса
плоскун
плоскуха
плотарь
плотик
плотиця
плотниця
плотовець
плоть
плохий
плоховитий
плохута
площа
площик
площина
площити
плуг
плуганитися
плугарь
плугатарь
плугатирь
плугач
плуговий
плужити
плужниця
плужок
плутанина
плутаниця
плутанка
плутати
плутатися
плутня
плутощі
плутяга
пльова
пльоваки
пльондр
пльондратися
пльондрований
плювака
плювання
плювати
плювачка
плюга
плюгавенький
плюгавець
плюгавий
плюгавити
плюгавиця
плюгавіти
плюгавка
плюгавство
плюгаш
плюй
плюйко
плюндратися
плюндри
плюндрування
Бещад, -да, м. = бескид 2. Вх. Уг. 227.
Гад, -ду, м. 1) Гадъ, пресмыкающееся. Чужими руками добре гада ловити. Ном. № 9664. 2) соб. Много пресмыкающихся. Гад руками з ями до ями носить. ЗОЮР. І. 309. Там коло криниці побачив такого багацько темного та сірого страшенного гаду. Драг. 113. 3) Бранное: гадина. Скверний гаде, куди ти лізеш? Схаменись! Шевч. 335.
Довгов'я́зий, -а, -е. Длинношеій. Харьк. у.
Заплі́тувати, -тую, -єш, гл. = заплітати.
Коненько, -ка, м. Ум. отъ кінь.
Начухрати, -ра́ю, -єш, гл. 1) О листьяхъ: нарвать, сразу сдергивая рядъ листьевъ съ вѣтви. 2) О деревьяхъ: нарубить со многихъ деревьевъ тонкихъ вѣтвей. 3) О шерсти: начесать. Начухрав вовни.
Ойкати, -каю, -єш, [p]одн. в.[/p] ойкнути, -ну, -неш, гл. Все поле ойкнуло од жаху.
Подесятерити, -рю́, -ри́ш, гл. Повторить десять разъ. Употр. въ знач. повторить нѣсколько, много разъ. Я вже говорив і подесятерив, щоб хлопці не робили шкоди в полі. Рк. Левиц.
Поткнутися Cм. потикатися.
Почіпка, -ки, ж. Веревочка, привязанная къ люлькѣ, — ставя въ этотъ шнурокъ ногу, качаютъ люльку. Чуб. VII. 386. У неї нога не сходить із почіпки. Г. Барв. 436. сісти на почіпки, сидіти на почіпках. Сѣсть на корточки, сидѣть на корточкахъ. Камен. у.
Нас спонсорують: