Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

плигонути
плинути
плис
плиска
плискатий
плискач
плисковатий
плиском
плисти
плистка
плись
плит
плита
плитний
плиточка
плиття
плихяти
плишка
пліва
плівка
плід
плідливий
плідний
плідниця
плідно
плім'я
пліндровина
пліндрування
пліндрувати
плінуватий
пліска
плісня
пліснявий
пліснявіти
пліснявка
плісонь
пліства
плісце
пліт
плітка
плітуха
пліть
плічко
плішити
плішка
плішня
пліщ
плова
плодити
плодитися
плодливий
плодник
плоднистий
плодниця
плодь
плодючий
плосінь
плоска
плоскавиця
плоскінка
плоскінний
плоскінь
плосконоса
плоскун
плоскуха
плотарь
плотик
плотиця
плотниця
плотовець
плоть
плохий
плоховитий
плохута
площа
площик
площина
площити
плуг
плуганитися
плугарь
плугатарь
плугатирь
плугач
плуговий
плужити
плужниця
плужок
плутанина
плутаниця
плутанка
плутати
плутатися
плутня
плутощі
плутяга
пльова
пльоваки
пльондр
пльондратися
пльондрований
плювака
плювання
плювати
плювачка
плюга
плюгавенький
плюгавець
плюгавий
плюгавити
плюгавиця
плюгавіти
плюгавка
плюгавство
плюгаш
плюй
плюйко
плюндратися
плюндри
плюндрування
Бризка, -ки, ж. Брызга. Вода кипіла під кладкою, кидаючи бризками мені під ноги. Левиц. І. 397. Бризка, кинута на жарину, заскварчить і зникне. Мир. ХРВ. 266.
Кайман, -на, м. Въ артели гуцульскихъ дровосѣковъ тотъ изъ нихъ, на обязанности котораго лежитъ топить печь, варить пищу, вообще наблюдать за порядкомъ въ помѣщеніи дровосѣковъ. Шух. І. 175. Cм. кальман.
Качаня, -ня́ти, с. Маленькій кочень, початокъ, маленькая кочерыжка. Покотив качаня капусти з чієгось воза. МВ. ІІІ. 93.
Лахман, -на, м. 1) Отрепье, лоскутье, рубище. 2) = лахмай.
Розмін, -ну, м. 1) Размѣнъ. 2) Обратная мѣна.
Росплигатися, -га́юся, -єшся, гл. Распрыгаться.
Содержувати, -жую, -єш, гл. Соблюдать. Свято більше від усього содержуємо. Г. Барв. 346.
Тума, -ми, ж. 1) Овца: помѣсь шпанской овцы или шльо́нки съ простой. Борз., Павлогр. у.у. 2) Человѣкъ смѣшанной породы: одинъ изъ родителей турокъ или татаринъ, а другой — украинецъ. Христіяне і туми зъ христіянъ въ Кримѣ родившіися. Величко, Лѣт. II. 376. Вродився тумою від руської бранки. К. ЦН. 219. Козак-тума зведе з ума, не буде любити. Н. п. Г. Барв. 222. Тума танчик водила. Що виведе, то і стане, на дівочок погляне. Мет. 299. тумо́ю называютъ хмураго неразговорчиваго человѣка. Якийсь нелюдний, неговіркий, якась тума з його. Мир. ХРВ. 35.
Уганяти, -няю, -єш, сов. в. угнати, ужену, -неш, гл. 1) Гнаться, погнаться. А третій брат, менший, піша, пішаниця, за кінними, братами уганяє. АД. І. 107. Ти за дорогими напитками, бенкетами уганяєш. АД. IІ. 104. Вийми меч проти неситих, що за, мною уганяють. К. Псал. 2) Догонять, догнать. Де орду вгоню, там ю розроню. АД. І. 35. 3) Подниматься, подняться. Орел високо вгору вганяє. 4) Вбивать, вбить, вгонять, вогнать. Він його здоровенною булавою як улупить, то тик і вжене в землю. ЗОЮР. І. 30. Угнав його по коліна в землю. Чуб.
Цінькало, -ла, с. 1) Эпитетъ зяблика. 2) Хохлатый жаворонокъ, Alanda cristata. Фр. (Желех.).
Нас спонсорують: