Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

абищиця

Аби́щиця, -ці, ж. Пустяки, мелочь. Це така абищиця, що не варт і казати. Уман. ІІІ. 222.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 2.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "АБИЩИЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "АБИЩИЦЯ"
Вдовіти, -ві́ю, -єш, гл. = удовіти.
Гаїр, -ру, м. = татарак. = гав'яр.
Ди́кція, -ції, ж. Дикція, чтеніе. Розмовляв Шевченко широко про свою поему «Ів. Гус», почитуючи гарною дикцією своєю деякі місця. К. XII. 21.
Єрусали́мський, -а, -е. Іерусали́мскій. Всі святії київські, печерські, почаєвські, єрусалимські. Чуб. І. 134.
Згидува́ти, -ду́ю, -єш, гл. Побрезгать.  
Надима́ти, -ма́ю, -єш, сов. в. наду́ти, -дму, -ме́ш, гл. Надувать, надуть.
Погріб 2, -ре́бу, м. Погребеніе.
Позадовольняти, -ня́ю, -єш, гл. Удовлетворить (многихъ).
Скавуліти, -лю, -лиш, гл. = скавучати. Желех.
Шустати, -таю, -єш, гл. Шелушить, очищать отъ шелухи. Шустаний ячмінь. О. 1881. XI. Св. 60.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова АБИЩИЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.