Дорива́ння, -ня, с. Дорываніе.
Замочи́, -жу, -жеш, гл. = замогти. Може бис заміг ще одну ручку скосити.
Копільник, -ка, м. Складывающій въ копны. Мій синочку, мій голубчику! Мій молотнику, мій косарику і мій копілнику і мій кидальнику!
Косарський, -а, -е. Косарскій. Рівняє, роботу теслярську до косарської. Косарі співали косарських пісень.
Нюхнути, -хну, -не́ш, гл. Однокр. в. отъ ню́хати. Тільки що нюхнув — та ачхи!
Подніпрянець, -нця, м. Житель поднѣпровья.
Прохукувати, -кую, -єш, сов. в. прохукати, -каю, -єш, гл. Дышать, подышать зимой на окно, отчего намерзшій на немъ ледъ протаиваетъ. Прохукаєш вікно, глянеш на двір.
Рівнозначний, -а, -е. Однозначащій, равносильный смысломъ.
Трощити, -щу́, -щи́ш, гл.
1) Ломать, трощить, превращать въ щепки. Трощіте сосну на дрізки.
2) Ѣсть съ жадностью. Почав чабака трощити, уклав і другого, і третього.
Череватіти, -тію, -єш, гл.
1) Пріобрѣтать большой животъ, дѣлаться брюхатымъ.
2) Беременѣть, брюхатѣть.