Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

помазкатися
помазок
помазувати
помазуватися
помазуха
помазчити
помайнувати
помайструвати
помаленьку
помали
помалий
помалити
помалу
помалювати
помалюсіньку
помамляти
помана
помандрувати
поманеньку
поманжати
поманити
поманіжити
поманіжитися
поманливий
помантачити
поманюньку
поманячити
помарити
помарнити
помарнілий
помарніти
помарнотравити
помарнотратити
помарнувати
помаршалкувати
помаслувати
помастити
поматися
поматіркувати
помахати
помахнути
помахувати
помацати
помацатися
помацки
помацуватися
помаширувати
помаяти
помаячити
помеж
помеже
помеженник
помеженно
помежно
помежувати
помекати
помело
поменити
поменитися
поменувати
поменчати
поменшання
поменшати
поменшати 2
поменшатися
поменятися
помер
померанець
помережати
померзенитися
померзитися
померзлий
померзнути
померзти
померки
померклий
померлий
помертвіти
померти
помертися
померхти
помершленник
помести
помет
пометати
пометушитися
помивати
помиї
помийний
помийник
помийниця
помикати
помикати 2
помилепшо
помилитися
помилка
помилування 2
помилувати 2
помилуватися
помильне
помиляти
помилятися
помимрити
помин
поминальний
поминальник
поминальниця
поминати I
поминати II
поминатися
поминки
поминутися
помирити
помиритися
помирна
помирувити
помиршавіти
помисел
помислити
помити
Боятися, боюся, -їшся, гл. Бояться. Вовка бояться, то і в ліс не йти. Ном. № 4231. Не бійсь слави, не бійсь слави, не бійсь поговору. Мет. 105. Ідіть, душі, та й бояйтеся (вм. бійтеся). Грин. III. 147.
Виноситися, -шуся, -сишся, сов. в. винестися, -суся, -сешся, гл. 1) Выноситься, винестися. 2) Возноситься, вознестись, подниматься, подняться. Між бідними невеличкими міщанськими хатами високо виносилася покрівля його чималої хати. Левиц. І. 238. 3) курка винеслася. Снесла всѣ яйца, больше ужъ не будетъ нестись. За літо кури винеслись, то тепер і не несуться. Волч. у.
Дерни́на, -ни, ж. Кусокъ дерна. Стор. МПр. 111. Неси оці дві дернині. Кіев.
Ключувати, -чую, -єш, гл. У овчинниковъ и кожевниковъ: мять кожу при помощи ключа. Cм. ключ 6. Шух. I. 254.
Мо́рений, -а, -е. Усталый, изнуренный. Морений кінь.
Попихувати, -хую, -єш, гл. Дымить, куря трубку. Попихують із люльок. КС. 1883. XI. 503.
Суспільний, -а, -е. 1) Смежный. 2) Общественный. Желех.
Толк, -ку, м. = товк. На лихо Бог дасть толк. Ном.
Уміти, умію, -єш, гл. Умѣть, знать. Оттут тобі, моя доле, оттут пропадати, що не вміла, що не вміла мене шанувати. Мет. 13. Вміли-сте, кумцю, варити, та не вміли давати. Ном. № 11967. Сказала б казки — не вмію; сказала б приказки — не смію. Рудч. Хто не зазнав зла, не вміє шанувати добра. Ном. № 2203.
Устидатися, -даюся, -єшся, гл. Стыдиться. Чим мудрий встидається, тим дурний пишається. Ном. № 6177.
Нас спонсорують: