Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

помазкатися
помазок
помазувати
помазуватися
помазуха
помазчити
помайнувати
помайструвати
помаленьку
помали
помалий
помалити
помалу
помалювати
помалюсіньку
помамляти
помана
помандрувати
поманеньку
поманжати
поманити
поманіжити
поманіжитися
поманливий
помантачити
поманюньку
поманячити
помарити
помарнити
помарнілий
помарніти
помарнотравити
помарнотратити
помарнувати
помаршалкувати
помаслувати
помастити
поматися
поматіркувати
помахати
помахнути
помахувати
помацати
помацатися
помацки
помацуватися
помаширувати
помаяти
помаячити
помеж
помеже
помеженник
помеженно
помежно
помежувати
помекати
помело
поменити
поменитися
поменувати
поменчати
поменшання
поменшати
поменшати 2
поменшатися
поменятися
помер
померанець
помережати
померзенитися
померзитися
померзлий
померзнути
померзти
померки
померклий
померлий
помертвіти
померти
помертися
померхти
помершленник
помести
помет
пометати
пометушитися
помивати
помиї
помийний
помийник
помийниця
помикати
помикати 2
помилепшо
помилитися
помилка
помилування 2
помилувати 2
помилуватися
помильне
помиляти
помилятися
помимрити
помин
поминальний
поминальник
поминальниця
поминати I
поминати II
поминатися
поминки
поминутися
помирити
помиритися
помирна
помирувити
помиршавіти
помисел
помислити
помити
Багатший, -а, -е. Сравн. ст. отъ багатий, то-же, что и багатіший. Не по правді, молодий козаче, зо мною живеш: до багатшої, та до паганшої що-вечора йдеш. Чуб. V. 396.
Безодголосний, -а, -е. Беззвучный.
Давнеколи́шній, -я, -є. Давно когда то бывшій, давно прошедшій. Давнеколишній та ясний присниться сон мені. Осн. 1862. V. 3.
Загрі́ти, -ся. Cм. загрівати, -ся.
Милосе́рдя, -дя, с. Милосердіе. Хоч одно ж ви милосердя майте! Дума. Чи схоче він, то покарає грішних, чи схоче він, — покаже милосердя. К. Іов. 82.
Обгорілий, -а, -е. Обгорѣлый. Стоїть обгорілий пеньок. Рудч. Ск. II. 108.
Обдаровувати, -вую, -єш, сов. в. обдарувати, -ру́ю, -єш, гл. Одарять, одарить. Се він мене обдарував. МВ. (О. 1862. І. 48).
Окселентувати, -ту́ю, -єш, гл. Вторить. Туди ж за дяком і піддячим окселентує. Кв.
Устілка, -ки, ж. Стелька (въ сапогѣ). Кромѣ кожаной крестьяне кладуть устілку еще и изъ соломы. Чуб. VII. 419. Ой тим же я не прийшов, що чорт-має підошов; у батьківських стидко, бридко, а в матерніх не схотілось, що устілки волочились. Н. п. Устілкою жінчиною його дражнили. Грин. ІІ. 165. Ум. у́стілочка.
Чухрати, -ра́ю, -єш, гл. 1) Обрубывать вѣтви, сучья на деревѣ; обрывать однимъ движеніемъ руки рядъ листьевъ на вѣтви. Вас. 147. Поставив мене чухрать гілля. Новомоск. у. 2) Разбирать овечью шерсть, очищая отъ сору. Вас. 152, 202. Ой коли б ти хазяїн, та овечки собі мав, то б я дома сиділа, вовничку чухрала. Чуб. V. 684. 3) Бить, колотить. Лупіть Рябка! — сказав, — чухрайте! Ось батіг! Г. Арт. (О. 1861. ІІІ. 82). Хомиха кожен день свого Хому чухрала. Боров. 60. 4) Бѣжать. Маркев. 34. А ну ноги на плечі та й чухрай. Ном. № 4408. Видно й хати, та далеко чухрати. Ном. № 11423. От ми базікаєм, а час, мов віл з гори чухра, його не налигаєш. Г.-Арт. (О. 1861. III. 112). 5) Объ огнѣ пожара: бистро подвигаться, охватывая. Вихопився огонь із кватирочки та й пішов чухрати все кругом. Г. Барв. 472.
Нас спонсорують: