Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

правіжка
правний
правник
правничий
правно
правнук
право I
право II
правобіцький
правобіч
правобічний
правовірний
правовірник
праволомний
праволомство
правопис
правописний
правопись
правоправний
праворуч
праворушниця
правосвітлий
православний
православник
православницький
православність
правосуддя
правосудець
правосудний
правота
правотити
правотитися
правторити
правування
правувати
правуватися
правушник
правцем
прагнути
прагнущий
прагнючий
прадід
прадідівський
прадідівщина
прадідний
пражина
пражній
празник
прайник
практика
практичній
практичність
пралев
праліс
прало
пральник
пралютий
праля
прамено
пранець
праник
прання
пранці
пранцюватий
пранцюватіти
праонук
праотець
праперек
прапір
прапірка
прапірок
прапор
прапорець
прапорщичка
праправнук
праправнучка
прапрадід
прапращур
прапращурський
прарід
прародич
прародичка
прас
праск!
праска
прасло
прасок
прасол
прасолувати
прасольство
прасольський
прасування
прасувати
прасунок
пратва
прати
пратися
праття
праушник
прах
прахтика
праценька
працівник
працьовитий
працьовитість
працювальник
працювання
працювати
працюватися
праця
прач
прачечка
прачик
прачити
прачка
прачкарня
прачкун
прачувати
прашовиння
прашпорт
Блазенство, -ва, с. Шутовство, дурачество. Ном. № 8108. Йому все блазенство в голові. Гордуєш хирного ума блазенством. К. Дз. 21.
Боліти, -лію, -єш, гл. 1) Болѣть. Хорітимеш, болітимеш, смерти бажатимеш. Мет. 107. Щось дуже мене ноги болять. Св. Л. 320. Тя болит головонька. АД. І. 134. Татка очі болять. Св. Л. 100. 2) — серцем. Скорбѣть, печалиться. Доки буду чоїм серцем день і ніч боліти. К. Псал. Один веде за рученьку, другий за рукав, третій стоїть, серце болить, — любив, та не взяв. Лукаш. 80.
Дова́рювати, -рюю, -єш, сов. в. довари́ти, -рю́, -риш, гл. 1) Доваривать, доварить. Доварити борщ треба, а то сирий. 2) Придѣлывать, придѣлать (о кузнечной работѣ). Адже ви знаєте Олексія?» — Якого не? — «Коваля.... що доварив вам кочергу, а оце недавно чаплію зробив. Кв.
Запина́ння, -ня, с. Завѣшиваніе, закрываніе.
Зго́нити, -ню, -ниш, гл. 1) = зганяти. Бідний брат став їх згонить, — вони не встають. Рудч. Ск. II. 135. Біжать згонити овець, що ростеклися по всій царині. Мир. ХРВ. 39. 2) Очищать зерно, уже провѣянное, отъ кусочковъ колоса, соломы и пр. Та він то навіяв і велику купу, та ше не згонив. Брацл. у.
Оповідка, -ки, ж. Разсказъ. О. 1861. XI. Свид. 50.
Перепелиця, -ці, ж. 1) Перепелка. В чистім полі все перепелиці. Чуб. V. 474. Употребляется какъ ласкательное слово для женщинъ, особенно въ уменьш, формѣ. Мої сестриці, мої перепелиці, мої пташечки щебетливі. О. 1862. IX. 114. 2) Названіе коровы. Kolb. І. 65. 3) Родъ игры. Ив. 26. Ум. перепеличка.
Роспросторюватися, -рююся, -єшся, сов. в. роспросто́ритися, -рюся, -ришся, гл. Распространяться, распространиться, распростираться, распростереться. Окрилось поле холодками і роспросторилися віти К. Псал. 184. Роспросторимося, брате, від моря до моря. К. Дз. 122.
Свідомий, -а, -е. 1) Извѣстный, знакомый. Се корова свідома — хиба ж ми не знаємо її. (Залюб.). Грек проходи скритні знав, шляхи ж свідомі обминав. Мкр. Г. 39. 2) — чого́. Знакомый съ чѣмъ, свѣдущій въ чемъ. К. Кр. 35. як і ви свідомі. Какъ и вамъ извѣстно. Гн. І. 68. 3) Сознательный.
Спрежа, спрежду, нар. Прежде, въ прежнее время. Чом тепер не так, як, спрежа було? О. 1861. XI. Св. 62. Ні, козаче, вона каже, то спрежду бувало. О. 1862. VIII. 56.
Нас спонсорують: