Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

правіжка
правний
правник
правничий
правно
правнук
право I
право II
правобіцький
правобіч
правобічний
правовірний
правовірник
праволомний
праволомство
правопис
правописний
правопись
правоправний
праворуч
праворушниця
правосвітлий
православний
православник
православницький
православність
правосуддя
правосудець
правосудний
правота
правотити
правотитися
правторити
правування
правувати
правуватися
правушник
правцем
прагнути
прагнущий
прагнючий
прадід
прадідівський
прадідівщина
прадідний
пражина
пражній
празник
прайник
практика
практичній
практичність
пралев
праліс
прало
пральник
пралютий
праля
прамено
пранець
праник
прання
пранці
пранцюватий
пранцюватіти
праонук
праотець
праперек
прапір
прапірка
прапірок
прапор
прапорець
прапорщичка
праправнук
праправнучка
прапрадід
прапращур
прапращурський
прарід
прародич
прародичка
прас
праск!
праска
прасло
прасок
прасол
прасолувати
прасольство
прасольський
прасування
прасувати
прасунок
пратва
прати
пратися
праття
праушник
прах
прахтика
праценька
працівник
працьовитий
працьовитість
працювальник
працювання
працювати
працюватися
праця
прач
прачечка
прачик
прачити
прачка
прачкарня
прачкун
прачувати
прашовиння
прашпорт
Вадити, -джу, -диш, гл. 1) Вредить. Ледачому животові і пироги вадять. Ном. № 7159 Хліб на хліб не вадить. Ном. № 12028. Багацько не вадить. Ном. № 1366. Як не чує, то й не вадить. Ном. 2) безл. Тошнить.
Ди́бки IІ, ди́боньки, дибу́ні, дибу́ночки, дибу́сі, дибу́сеньки. О дѣтяхъ: ходить ( = дибати). О. 1862. IX. 119. — ста́ти, ходи́ти. О дѣтяхъ: стать, ходить: о взрослыхъ: стать, ходить на цыпочкахъ. Івась або Василько прилізе, стає дибки коло матері, спинається їй на руку. Мир. ХРВ. 71. Инша скочить та почне вистрибувати дибки-дибки, щоб пані не почула. МВ. (О. 1862. III. 35).
Козачий, -а, -е. Казачій. Сонце гріє, вітер віє на степу козачім. Шевч.
Кох, -ху, м. Корзинка? коробокъ? Дівчата танцюють з парубками — тільки одляски йдуть, а музиці так кох і наскидають грошей. Г. Барв. 58.
Кунштація, -ції, ж. Декораціи, сценическая обстановка. Дія третя. Кунштація та ж. О. 1861. XI. Кух. 29.
Кухня, -ні, ж. Кухня. Жаба кричить, верещить, а кухарь на рожні її да кухні тащить. Ном. № 1222. У кухні неначе пекло яке палам). Стор. МПр. 72.
Насміхати, -ха́ю, -єш, гл. Насмѣхаться. Стали з їх сусіди насміхати. Мет. 348.
Подавити, -влю, -виш, гл. Передавить. Я вмиг його одправлю к бісу і вас подавимо як мух. Котл. Ен.
Похиляти, -ля́ю, -єш, сов. в. похилити, -лю, -лиш, гл. 1) Склонять, склонить, наклонять, наклонить. Скрізь же ти, буйнесенький, по полю гуляєш, шумиш, гудеш, висвистуєш, тирсу похиляєш. О. 1861. XI. 44. Тогді Кішка Самійло... на чердак виступав, червонії, хрещатії, давнії корогви із кишені винімав, роспустив, до води похилив. АД. І. 218. 2) = похилятися, похилитися. «Десь у мене був з кулями гаман, — я ж тобі гостинця дам». Як став йому гостинці посилати, став татарин з коня похиляти. АД. І. 173. похилило на нас. Склонилось въ нашу сторону. Волч. у. 3) Преимущ. сов. в. Пойти куда. Хведір... тихо похилив по за церквою. Мир. Пов. І. 137.
Турчити, -чу, -чиш, гл. Отуречивать, обращать въ турка.
Нас спонсорують: