Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

позамурзувати
позамурзуватися
позамуровувати
позамучувати
позамучуватися
позаневолювати
позанедбовувати
позанедужувати
позанехаювати
позанічний
позаносити
позаночувати
позанужуватися
позануздувати
позаорювати
позаохочувати
позападати
позапаковувати
позапалювати
позапарювати
позапаскуджувати
позапечатувати
позапивати
позапилювати
позапинати
позаписувати
позаписуватися
позапитувати
позапихати
позапізнюватися
позапікати
позапікатися
позапірати
позаплакувати
позаплакуватися
позапліскувати
позаплітувати
позаплішувати 2
позаплоджувати
позаплоджуватися
позаплутувати
позаплутуватися
позапльовувати
позаплющувати
позаплямлювати
позаповзати
позаповідати
позапоганювати
позаполіскувати
позаправляти
позапрацьовувати
позапроваджувати
позапродувати
позапрошувати
позапрягати
позапрядати
позапускати
позапухати
позаралювати
позарандовувати
позарани
позаржавлювати
позаривати 2
позарівнювати
позарікатися
позаробляти
позароджувати
позаростати
позарошувати
позарошуватися
позарубувати
позаручувати
позасаджувати
позасватувати
позасвідчувати
позасвічувати
позасвічуватися
позаседжуватися
позасиджуватися
позасилати
позасинати
позасинювати
позасипати
позасипатися
позасипляти
позасипувати
позасихати
позасівати
позасідати
позасікати
позасіювати
позаскакувати
позаскалювати
позасклеплювати
позаскороджувати
позаслинювати
позаслинюватися
позаслоняти
позаслужбовий
позаслужувати
позаслухуватися
позасмажувати
позасмальцьовувати
позасмалювати
позасмерджуватися
позасмикувати
позасмічувати
позасмолювати
позасмучувати
позасмучуватися
позасновувати
позасолоджувати
позасоромлюватися
позаспокоювати
позаспокоюватися
позаставати
позаставляти
позастановляти
позастелювати
позастібати
Верхнина, -ни, ж. Сливки. Вх. Зн. 6, 37. Ум. верхнинка.
Веха, -хи, ж. см. віха.
Викохуватися, -хуюся, -єшся, сов. в. викохатися, -хаюся, -єшся, гл. 1) Взлелѣиваться, взлелѣяться, воспитаться. Я виросла, викохалась у білих палатах. Шевч. 356. 2) Вырастать, вырости хорошо, взлелѣяться. Дарма, що в кріпацтві була, а голос викохався. Г. Барв. 120.
Колодка, -ки, ж. Ум. отъ коло́да. 1) Небольшая колода. А-а, котку! не лізь на колодку, бо заб'єш головку. Макс. (1849). 103. Сложенныя у дворовъ на улицѣ бревна обыкновенно служать мѣстомъ собранія крестьянъ (преимущественно молодежи) въ праздничный день; поэтому — усі хлопці на колодці, а мого не має. Мет. 10. Гриць... устав з колодки. Г. Барв. 451. 2) Обрубокъ дерева, привязываемый женщиной неженатому мужчинѣ въ понедѣльникъ сырной недѣли; мужчина долженъ волочи́ти колодку, пока не откупится. Маркев. 2. О. 1861. X. Свидн. 63. віддавати колодку. Обычай, по которому въ день Пасхи дѣвушка, христосуясь, не обмѣнивается съ парнемъ писанкой, а только даетъ ее ему, за что парень долженъ ей найня́ти тане́ць, т. е. музыку къ танцамъ. О. 1861. X. Спид. 60, 62. 3) = колода 4. Скручують йому руки і забивають у колодку. Левиц. І. 41. 4) = колода 8. Тутечки у його велика пасіка була, — колодок з двісті. Стор. 56. 5) Ступица въ колесѣ. Рудч. Чп. 250. б) У кожевниковъ: рукоять шкафи́, скребка для кожъ. Cм. шкафа. Шух. І. 253. 7) У гребенщиковъ: часть рога, соотвѣтствующая охвату рукой. Вас. 163. 8) Висячій замокъ. 9) Кадыкъ, головка дыхательнаго горла. Вх. Уг. 246. Ум. коло́дочка.
Мо́вність, -ности, ж. Словоохотливость, говорливость; рѣчистость.
Недуга, -ги, ж. Болѣзнь, недугъ. Не смерть страшна, а недуга. Ном. № 8154. у недузі лежати. Быть, лежать больной. Там Маруся в недузі лежала. Грин. III. 234. Я аж два дні пролежала в недузі. Г. Барв. 299.
Привільний, -а, -е. Привольный.
Ралиця, -ці, ж. Поле, вспаханное ралом. Ізгору я ралицю, посію я пшеницю. Чуб. V. 168.
Редечка, -ки, ж. Ум. отъ редька.
Руця, -ці, ж. Дѣтск. Рука, ручка. О. 1862. IX. 119.
Нас спонсорують: