Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

пожарище

Пожарище, -ща, с. = пожарина. Полилися ріки крови, пожар погасили, а німчики пожарище й сиріт поділили. Шевч. 237.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 249.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЖАРИЩЕ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЖАРИЩЕ"
Бердулець, -льця, м. Раст. Rhododendron. Вх. Пч. II. 35.
Ви́хліб, -ба, м. Шуточное слово, употребленное повидимому въ смыслѣ: отсутствіе хлѣба. Ном. № 14321. Встрѣчено въ нар. разсказѣ, который Cм. при словѣ випшоно.
Зіста́вити Cм. зіставляти.
Ковбок, -бка, м. Болѣе толстая часть дерева, уже отрѣзанная отъ вершины. Шух. І. 88. 177. Ум. ко́вбчик. Вх. Зн. 26.
Лу́чити, -чу, -чиш, гл. 1) Мѣтить, цѣлить, прицѣливаться. Лучив в ворону, а попав в корову. Ном. № 1784. Наберу я горстку, та й ногою тручу, сама добре знаю, що на біду лучу. Чуб. V. 3. 2) Соединять.
Попідгір'ю, нар. Подъ горою. Ой піду я попідгір'ю. Грин. III. 417.
Прикукобити, -блю, -биш, гл. Прибрать, устроить. Своя домівка є й садок: як стара прикукобе її, то аж весело. Харьк. у.
Сизіти, -зію, -єш, гл. Быть сизаго цвѣта. Оксамити сизіли. Мир. ХРВ. 68.
Скула, -ли, ж. Нарывъ, вередъ, болячка. Желех. Ум. скулка. ЗЮЗО. I. 128.
Четвер, -рга, м. Четвергъ. У неділю я її одвідала, а в четвер почули ми, що вмерла. МВ. І. 78. Середа нехай не трапляється наперед четверга. Ном. № 532.жилавий, жилний. Cм. жилавий.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОЖАРИЩЕ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.