Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

посередній
посесія
посесор
посестра
посестратися
посестрина
посестриця
посивілий
посивіти
посиденьки
посиджінє
посидільниця
посидіти
посидковий
посидящий
посизіти
посилання
посилати
посилатися
посилити
посилитися
посиліти
посилка
посилкувати
посилкуватися
посилля
посилок
посильняти
посиляти
посинити
посинілий
посиніти
посипання
посипати
посипатися
посипонути
посирий
посиротити
посиротіти
посисати
поситчати
посихати
посичати
посі
посів
посівальник
посівати
посіверіти
посівкатися
посівний
посідати I
посідати II
посідатися
посідки
посідлати
посікти
посіктися
посілля
посімейство
посім'янин
посіпака
посіріти
посіркувати
посісти
посіткий
посіяти
посіятися
поскабити
поскавучати
поскакати
поскакувати
поскалічувати
поскаржитися
поскарлючувати
поскарлючуватися
поскасовувати
посквернити
поскиглити
поскидати
поскінний
поскінь
поскіпати
поскіпатися
поскладати
поскладатися
посклеювати
поскликати
поскликатися
посклити
посклярувати
посковувати
посколочувати
посколупувати
посколювати
поскопувати
поскоритися
поскородити
поскоромити
поскоромитися
поскорчувати
поскочити
поскошувати
поскребти
поскреготати
поскривляти
поскривлятися
поскрипувати
поскрібач
поскрібачка
поскрібок
поскромадити
поскромити
поскручувати
поскубти
поскубтися
поскуйовдити
поскупати
поскупитися 2
поскупіти
поскуплювати
Безокий, -а, -е. Безглазый. Безокая фортуна. Котл. Ен.
Бічи, біжу, -жиш, гл. = бігти. Не можу бічи. Фр. Пр. 37.
Бойчиха, -хи, ж. Жена бойка. Желех.
Вон нар. 1) = геть. Жаль батька, та вон несуть. Ном. № 2256. Або світи, або вон лети. Ном. № 2722. 2) = вонка. Коль вон сижу, тебе вижу. Гол. II. 427.
Допі́ро, допі́ру, нар. Теперь только, лишь только, только что. Драг. 44, 45. Грин. ІІІ. 360. Чуб. II. 45. Чого я тужу, чого я нужуся? Чого я допіро плакати учуся? Чуб. 450. Радий, наче допіро народився. Рудч. Ск. II. 160. Повів їх до клуні і дав їм по копі: Богові копу, Петрові копу і Павлові копу, та й допіру дає їм пообідати. Чуб. III. 157. Ми оце допіро приїхали. Уман. у.
Зве́рхність, -ности, ж. 1) Верховность. Гаряча моя прихильність до них давала мені право їм дорекати і присвоювати собі ніби якусь над ними зверхність. К. ХП. 11.
Кантар, -ру, м. 1) Узда, недоуздокъ. Чуб. VI. 111, 403. Сивий коник, — кантарь на нем. Гол. III. 436. 2) Родъ ручныхъ небольшихъ вѣсовъ. Ум. кантарок. Cм. канту́рь.
Пістряк, -ка, м. 1) Веснушки. Вх. Лем. 450. 2) Прыщи на вымени коровы. Вх. Лем. 450. 3) Родъ растенія. (Паразитный грибъ?) Чуб. VII. 576.
Позаплутувати, -тую, -єш, гл. Запутать (во множествѣ).
Форкання, -ня, с. Фырканіе. Желех.
Нас спонсорують: