Анти́пко, -ка, м. Чортъ, которому дверью отбито пятки, отчего онъ хромаетъ. Антипко (хованець) викльовуєся з курячого зноска. Якого антипка кричиш?
Буйний, -а, -е. 1) Крупный. Бачте, яка буйна (картопля)! Ці скіпки дрібні — беріть оці буйніші. Ученик нехай читає тілько буйну печать. Буйний дощ. 2) Рослый (о растеніяхъ). Уродило жито високе, буйне. Шумить буйна нива. Буйна трава поросла. 3) О почвѣ: жирный. Буйна земля. 4) Сильный, буйный. Коло, коло Дунаю дівчина гуляє, на буйную филенку спильна поглядає. Із-за гори буйний вітер віє. 5) Буйный. Загадаються орлики хижі... по буйних товаришах козаках. Ум. буйненькій, буйнесенький. Аж де взявся буйненький вітрець.
Горі́лиця, -ці, ж. = Горілка. Горілице оковита, кажуть тебе люде пити.
Зачви́ркати, -каю, -єш, гл. Забрызгать, заплевать.
Зчіплювати, -люю, -єш, сов. в. зчепити, -плю, -пиш, гл.
1) Сцѣплять, сцѣпить.
2) — руку з рукою. Взяться за руки. Ручку з ручкою зчепивши, йшли із церкви молодії.
Лаштуватися, -ту́юся, -єшся, гл. Готовиться, снаряжаться, укладываться, собираться. Лаштуються чумаки на ночліги. Украде коня та продасть та знов лаштується красти.
Стукнути, -ну, -неш, гл. 1) Стукнуть. Стукнули, грякнули, як грім загремів. Вийду на улицю, — гукну, підійду під оконце — стукну. 2) Ударить. Стукнувши кулаком об стіл.
Сумнитися, -миюся, -нишся, гл. Сомнѣваться. Ми не сумнились, що за сим первим і найважнішим фактом.... постануть уже инші факти.
Уперізуватися, -зуюся, -єш, сов. в. уперезатися, -жуся, -жешся, гл. А вам дружба вдався: череслом підголився, перевеслом вперезався.
Ховзкий, -а, -е. 1) Скользкій. Намокли, та й ховзкі стали.
2) ховзки́й на язик. Болтливый, несдержанный.