Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

простірний
простірність
простірно
простісінький
простісінько
простість
простіський
простник
просто
простовисний
простоволосий
простогнати
простолюд
простолюдець
простолюдія
простолюдний
просторий
просторікати
просторікуватий
просторо
просторонище
просторонь
простота
просточка
простояти
прострелити
прострибнути
простригати
прострілювати
прострінь
простромити
простромлювати
простругати
простругувати
простувати
простугоніти
простудити
простудитися
простукати
простукотіти
проступати
проступитися
проступок
простьобати
простягання
простягати
простягатися
простяж
простяжний
простяка
простяком
простяха
просувати
просуватися
просумувати
просурень
просуринка
просурмити
просуха
просуш
просушити
просушувати
просушуватися
просяний
просяниця
просянка
просяти
просящий
просяяти
протавати
протавка
протанцювати
протарабанити
протарахкотіти
протаскати
протаскатися
протверезити
протверезитися
проте
протекти
протеленькати
протеп
протепом
протереб
протеребити
протеребок
протеріблювати
протерликати
протерти
протесати
проти
проти ночі
противитися
противний
противник
противність
протикати
протинятися
протирати
протиснути
протиснутися
протистися
протичка
протікати
протір
протіс
протічок
проткнути
прото
протовкти
протовп
протовпитися
протовплюватися
протовпом
протока
протомити
протопити
протопки
протопопа
протопопівна
Зві́рчувати, -чую, -єш, сов. в. вверті́ти, -рчу́, -ти́ш, гл. 1) Скручивать, скрутить. Усі на його і напали, на смерть звертіли і зім'яли. Котл. Ен. 2) Соединять, соединить двѣ доски, планки и пр., просверливъ дыры и вставивъ въ нихъ соединительные шипы. Канев. у.
Здвига́ти, -га́ю, -єш, сов. в. здвигну́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) Сдвигать, сдвинуть. Бачу, що він здвигає брови. МВ. ІІ. 26. 2) = здвигнутися 2. Ударив кулаком по столу — аж вікна здвигнули. Мир. ХРВ. 195.
Кацапюга, -ги, м. Ув. отъ кацап.
Коханий, -а, -е. 1) Любезный. Ляхам своїм коханим росказуйте, а не мені. Стор. 2) = коханець. Не жди свого коханого з далекого краю. Мет. 3) Милый, любимый, дорогой. Чи я в батька не кохана була? Н. п. Пан-отченьку ти наш коханий! К. ЧР. 4) Обыкновенно съ удар. на первомъ слогѣ: коханий. Взлелѣянный, вырощенный. Тілько що соняшники не кохані, не прохані ростуть собі. МВ. (1862. І. 96). Ой косо, косо кохана! Сім літ я тебе кохала. Мет. 205. Ум. коханенький. Синочки да кучерявенькії, а дочечки да коханенькії. Грин. III. 442.
Мандрува́ти, -рую, -єш, гл. 1) Странствовать, путешествовать, ѣздить. Де то моя Катерина з Івасем мандрує? Шевч. 79. Я гадаю мандрувати. 2) Отправляться, ѣхать, уходить. Ой не плачте ви, карії очі, од роду мандруючи. Чуб. V. 888. Сватай мене, Марку, чи не оддасть мати. Як не оддасть мати, будем мандрувати. Мет. 99.
Песеня, -ня́ти, с. Щенокъ, собачка. Рудан. І. 65. Вх. Зн. 14.
Печаль, -лі, ж. Печаль. Журба-печаль з ніг валяє. Грин. III. 392. Лучче ж умерти, ніж з немилим жити, сохнути з печалі, що-дня сльози лити. Мет. 71.
Прочухан, -на, м. прочуханка, -ки, ж. Трепка, потасовка. Дали нам греки прочухана і самого Енея пана в три вирви вигнали відтіль. Котл. Ен. І. 16. Ой там на долині жуки бабу повалили і сорочку зняли, прочуханки дали. Чуб. V. 1128.
Стільниця, -ці, ж. 1) Столечница. Канев. у. Шух. І. 99. 2) Доска, на которой рубятъ мясо и пр. 3) Верхняя доска высокаго крестьянскаго сундука. Шух. І. 98.
Фасчина, -ни, ж. = фаска. Фр. (Желех.)
Нас спонсорують: