Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

простірний
простірність
простірно
простісінький
простісінько
простість
простіський
простник
просто
простовисний
простоволосий
простогнати
простолюд
простолюдець
простолюдія
простолюдний
просторий
просторікати
просторікуватий
просторо
просторонище
просторонь
простота
просточка
простояти
прострелити
прострибнути
простригати
прострілювати
прострінь
простромити
простромлювати
простругати
простругувати
простувати
простугоніти
простудити
простудитися
простукати
простукотіти
проступати
проступитися
проступок
простьобати
простягання
простягати
простягатися
простяж
простяжний
простяка
простяком
простяха
просувати
просуватися
просумувати
просурень
просуринка
просурмити
просуха
просуш
просушити
просушувати
просушуватися
просяний
просяниця
просянка
просяти
просящий
просяяти
протавати
протавка
протанцювати
протарабанити
протарахкотіти
протаскати
протаскатися
протверезити
протверезитися
проте
протекти
протеленькати
протеп
протепом
протереб
протеребити
протеребок
протеріблювати
протерликати
протерти
протесати
проти
проти ночі
противитися
противний
противник
противність
протикати
протинятися
протирати
протиснути
протиснутися
протистися
протичка
протікати
протір
протіс
протічок
проткнути
прото
протовкти
протовп
протовпитися
протовплюватися
протовпом
протока
протомити
протопити
протопки
протопопа
протопопівна
Добива́тися, -ва́юся, -єшся, сов. в. доби́тися, -б'ю́ся, -б'є́шся, гл. 1) Добиваться, добиться; достигать, достичь чего либо. Багато й Юрусь погубив земляків, добиваючись того права, щоб над обома берегами гетьманувати. К. ЧР. 396. Як в биком не биться, а все молока не добиться. Ном. № 2664. 2) Добираться, добраться; доходить, дойти; достигать, достичь чего. До преосвященного добийтесь, то буде і в вас благочестие. ЗОЮР. І. 262. Добився він до раю. Чуб. І. 218. Не загине наша слава, доб'ємося до Варшави. К. Досв. 130. Міст тріщить, лист осипається: змій додому добивається. Мнж. 16. І аж в середу у Хрестці к вечеру добились. Мкр. H. 39.
Куйовдитися, -джуся, -дишся, гл. 1) Всклокочиваться. 2) Возиться, рыться. Як слід свині, в гної куйовдилася. Гліб.
Накла́нятися, -няюся, -єшся, гл. Накланяться, вдоволь покланяться. Поки накланяється! Поки хто оглянеться на вдову!.. Г. Барв. 263.
Обсміювати, -мї́юю, -єш, сов. в. обсміяти, -смію, -єш, гл. Осмѣивать, осмѣять. Судили, хвалили, трохи обсміювали. Левиц. І. 464.
Оксамитовий, -а, -е. = оксамитний. Левиц. Пов. 97. Оксамитові жупани. Шевч. В оксамитовій траві. Щог. B. 104.
Острушки, -шок, ж. 1) Цвѣты: кавалерскія шпоры. 2) Стружки. Чорт взявся стругати вовка, а з остружків зробилися шершні. Чуб. І. 52.
Рапуття, -тя, с. Хламъ, старый домъ. Вх. Зн. 58.
Розмекекатися, -каюся, -єшся, гл. Раскричаться, (о теленкѣ, баранѣ и пр.).
Росхворітися, -ріюся, -єшся, гл. Расхвораться. Вона стогне, наче росхворілась. Мнж. 38.
Сипати, -плю, -плеш, гл. 1) Сыпать. Сип сюди борошно. Чи засміється, чи застыдиться, — так искри і сипле з очей. Г. Барв. 293. Так аж снігом сипле за шкуру. Ном. № 4397. 2) Лить, наливать. Ой пє козак да горілочку, а шинкарочка сипле. Грин. III. 316. Ой сип сирівець та криши опеньки. Шевч. Сип воду! Kolb. І. 34. 3) Лить, отливать изъ металла. Шух. І. 273, 275, 281 — 284. 4) О сѣти: выбрасывать въ воду. Сипати невід. (Стрижев.). 5) Шоссировать, мостить камнемъ (дорогу). Дорога широка, сипана камньом. Гн. I. 11.
Нас спонсорують: