Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

перегорок
перегортати
перегортатися
перегортувати
перегорювати
перегоряти
перегостювати
перегравати
перегребти
перегризати
перегризтися
перегрібати
перегрібатися
перегрівати
перегріватися
перегромаджувати
перегукати
перегукнутися
перегукуватися
перегуляти
перегуснути
перегусти
перегучати
перед
перед 2
передавати
передаватися
передавити
передарувати
передати
передаток
передача
передвзяття
передвік
передвірок
передвічній
передержанець
передержати
передержування
передержувати
передерти
передешевити
передзвеніти
передзвонити
передзижчати
передзімний
передивитися
передивлятися
передирати
передиратися
передистий
передихнути
передівувати
переділити
переділка
переділяти
переділятися
передком
передмова
передмурря
передник
переднити
переднівка
передній
передніше
передніший
переднювати
передняк
передобідній
передобідок
передобідяний
передовий
передовик
передовництво
передодень
передок
передом
передощитися
передпічний
передплата
передплатник
передражнити
передражнювати
передранній
передрати
передрімати
передрочитися
передруковувати
передряпати
передслово
передсмертний
передсуд
передсудній
передтіччя
передуванити
передуванитися
передувати
передузяття
передумати
передумувати
передуріти
передучера
передущий
передягання
передягати
передягатися
переждати
пережевріти
переженити
переживати
пережидати
пережижка
пережовтити
пережовувати
перез
перезати
перезбиватися
перезва
перезвати
перезв'янин
Блисконути, -ну́, -не́ш, гл. Сверкнуть сильно. Грім як грякне, а блискавка як блисконе! Полт. Як здвигне старий брови, стисне уста тонкі та блисконе оком своїм чорним — ми вже з паніматкою ледві дишемо. МВ. ІІ. 76.
Вилисіти, -сію, -єш, гл. Оплѣшивѣть.
Москвофі́льский, -а, -е. Принадлежащій москвофилу.
Найду́шка, -ки, ж. Найденышъ женскаго пола. Желех.
Погрібач, -ча, м. Кочерга. Вх. Лем. 451.  
Пристава, -ви, м. Наблюдающій за работами. Святі молотять жито, а святий Петро стоїть над їми за приставу. Чуб. II. 337.
Сердюччина, -ни, ж. соб. отъ сердюк 1.
Синів 1, -нова, -ве Сыновній, принадлежащій сыну, относящійся къ нему. Харьков. г.
Стовбур, -ра, м. 1) Стволъ, стержень растеній. Та в цій вербі верхівя хоч і зелене, а стовбур зовсім у середині згнив. Кобел. у. Щось лізе вверх по стовбуру. Шевч. 30. Вівця гілляки обгризе з будяка, а стовбурі покида. Лебед. у. 2) Неповоротливый, неловкій человѣкъ. 3) піти у стовбур. Расти въ стволъ; (о людяхъ) толстѣть. Буряк пішов у стовбур.
Четверговий, -а, -е. Четверговый. Грин. III. 558.
Нас спонсорують: