Гости́на, -ни, ж. 1) Пребываніе въ гостяхъ, гостьба. Гірка гостина, коли лиха година. Де все гостина, там голод недалекий. А ще мого сина з гостини не видно. У гости́ну. Въ гости. Я тудою йтиму до батенька в гостину. 2) Пиршество, угощеніе, принятіе гостей. Починається гостина для всіх нас радостна. Так то оддячив ти пану гетьману за гостину! 3) Гость. Прийде до тебе три гостини: перва гостина — яснеє сонце. Ум. Гости́нка, гости́нонька, гости́ночка. Через долинку та в гостинку.
Довгогри́вець, -вця, м. Конь съ длинной гривой. На довгогривця сіла і погнала.
Занори́ти, -рю́, -ри́ш, гл. О мышахъ: заскрестись въ норѣ. Занорили миші під помостом.
Кебітливий и кебітний, -а, -е. = кебетливий и кебетний.
Клунище, -ща, с. Мѣсто, гдѣ стоитъ клуня. А на той час Антін гній із клунища возив.
Лиско́, -ка, м. Кличка собаки съ бѣлымъ пятномъ на лбу.
Поналамувати, -мую, -єш, гл. Наломать (во множествѣ).
Удавлений, -а, -е. Заглушенный. Стало чуть наче вдавлений голос, як от би з затуленого рукою рота.
Уректи, -ся. Cм. урікати, -ся.
Хустиця, -ці, ж. = хустка. Перев'язали їх стрічками та хустицями червоними.