Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

плас
пласт
пластати
пластів'я
пластовень
пластовець
пластовик
пластовнистий
пластововний
пласток
пластувати
пластун
пластунець
пластунство
пластунський
плат
плата
платати
платва
платина
платити
платитися
платіж
платіжний
платка
платний
платовка
платок
плаття
платтяний
платтяниця
платянка
плаха
плахітка
плахіття
плахотка
плахта
плахтина
плахтяний
плац
плач
плачинда
плачливий
плачний
плачно
плачущий
плашкуватий
плащ
плащаниця
плащечок
плащина
плащок
плащуватий
плева
плеканий
плекатарка
плекати
плекачка
плекун
племенник
племенниця
племіння
племня
племфа
плем'я
плем'я 2
пленида
плениця
пленіпотент
плентати
плентатися
плескавиця
плескана
плесканка
плескання
плескати
плескатий
плескатися
плескач
плесковатий
плесно
плеснути
плеснутися
плесо
плести
плестися
плетеник
плетениця
плетиця
плетінка
плетіння
плетінь
плетка
плетюга
плетюх
плетянка
плехатися
плецанка
плець
плечастий
плече
плечевий
плеченько
плечико
плечинда
плечистий
плечиці
плешень
плешня
плещук
плив
пливати
пливсти
пливушки
плиг! I
плиг II
плигання
плигати
плигнути
плигом
Випорожняти, -няю, -єш, сов. в. випорожнити, -ню, -ниш, гл. Опорожнять, опорожнить. Кутки випорожнять. Заберуть все имущество изъ дому. Ном. № 10824.
Відзиватися, -ваюся, -єшся, сов. в. відізватися, -звуся, -вешся, гл. Отзываться, отозваться. Чуб. І. 141.
Докра́ювати, -кра́юю, -єш, гл. = докравати.
Зв'я́зень, -зня, м. Узелъ, узелокъ съ чѣмъ-либо, связка. Мнж. 181.
Мара́нча, -чи, ж. Множество. Марата гусениц на капусті. Вх. Лем. 434.
Осипати, -па́ю, -єш, сов. в. оси́пати, -плю, -леш, гл. = обсипати. Знати, знати козацьку хату скрізь десяту: вона соломою не покрита, приспою не осипана. О. 1861. V. 8.
Розбазар'я, -р'я, с. Окончаніе базара. В той день був зранку базарь, так уже к тій порі одходив, — так було вже на розбазар'ї. Павлогр. у.
Талування, -ня, с. 1) Топтаніе, вытаптываніе. Шейк. 2) = нехтування.
Тягітнейка с. мн. ? Въ выраж.: зайти в тягітне́йка. Забеременѣть. Єго княгинейка зайшла в тягітнейка. Гол. І. 90.
Уметати, -таю, -єш, гл. Вбросить. На Свиридона лякають у садку дерево сокирою і приказують: «як не родитимеш, то зрубаю і в піч уметаю». Грин. II. 21.
Нас спонсорують: