Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

промарнотравити
промарудитися
промаршалкувати
промахати
промахнутися
промацати
промашка
промаячіти
промежи
промежка
промежок
промекати
промел
променистий
променіти
промережати
промерзати
промести
прометний
прометушитися
промешкати
промивати
промигнути
промигтіти
промикати
промимрити
проминати
промисел
промити
промитий
промито
промишляти
промівка
проміж
проміжний
промін
проміна
промінистий
промінне
проміння
промінь
промінястий
проміняти
промінятися
промір
проміркувати
проміт
промітати
промітний
проміття
промітувати
промішкання
промкнути
промнявкати
промова
промовен
промовець
промовити
промовка
промовляти
промовлятися
промовний
промовчати
промога
промогоричити
промогти
проможність
промокати
промолодикувати
промолоти
промолотити
проморгати
промордувати
промордуватися
проморити
проморочити
проморочитися
промоція
промочити
промрячити
промугикати
промуркотати
промучити
промучитися
промуштрувати
промчати
промчатися
пром'яти
пронести
пронидіти
пронизати
пронизувати
проникливий
пронишпорити
пронняти
проноза
пронозуватий
пронос
проносити
проносити 2
проноситися
пронудити
пронудитися
пронурити
пронуритися
пронурок
проньмати
пронюхати
пронюхувати
пронявкати
проняньчити
проняти
прообідати
проорати
проотаманувати
проохкати
пропадати
пропажений
пропалати
пропалий
Дерев'яні́ти, -ні́ю, -єш, гл. 1) Деревянѣть. 2) Твердѣть, дѣлаться нечувствительнымъ, коченѣть. Вона почула, що дерев'яніє, холоне, що мороз розливається по всьому тілі. Левиц. І. 496.
Заша́рпати, -паю, -єш, гл. Приняться рвать, терзать.
Зрозуміння, -ня, с. Пониманіе. Великоздібна до зрозуміння такого, що буває втає не од премудрих і розумних. К. ХП. 16.
Кудля, -лі, ж. Потасовка, взбучка. Ти бо мені там не дуже пащикуй, бо такої кудлі і валі завдам, що і в дуту не полізе. Екатер. г.
Повбігати, -гаємо, -єте, гл. Вбѣжать одному за другимъ. Хорти за ним повбігали (у хату) і полягали під лавою. Рудч. Ск. І. 140.
Попісникувати, -ку́ю, -єш, гл. Попостничать.
Слупувати, -пую, -єш, гл. Привязывать къ столбу. (Христа) били, слупували, кров з боку точили, не єдную терновину на главу вложили. Гол. III. 271.
Стяга, -ги, ж. Полоса. (Зідрав) стягу шкури з спини. Сим. 206. Сарана летіла довгою стягою. Борз. у. Соняшний промінь гарячий перекине через хату ясну стягу. МВ. (О. 1862. III. 42). Ум. стяжка, стяжечка.
Товпига, -ги, об. Толстый, неуклюжій человѣкъ. А вже товпига і та. Черк. у.
Фукнути, -ну, -неш, гл. 1) Дунуть (ртомъ). Шейк. 2) Крикнуть на кого. 3)ким, чим. Бросить кого, что. Як ним фукне у провалу велику! Драг. 370.
Нас спонсорують: