Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

промарнотравити
промарудитися
промаршалкувати
промахати
промахнутися
промацати
промашка
промаячіти
промежи
промежка
промежок
промекати
промел
променистий
променіти
промережати
промерзати
промести
прометний
прометушитися
промешкати
промивати
промигнути
промигтіти
промикати
промимрити
проминати
промисел
промити
промитий
промито
промишляти
промівка
проміж
проміжний
промін
проміна
промінистий
промінне
проміння
промінь
промінястий
проміняти
промінятися
промір
проміркувати
проміт
промітати
промітний
проміття
промітувати
промішкання
промкнути
промнявкати
промова
промовен
промовець
промовити
промовка
промовляти
промовлятися
промовний
промовчати
промога
промогоричити
промогти
проможність
промокати
промолодикувати
промолоти
промолотити
проморгати
промордувати
промордуватися
проморити
проморочити
проморочитися
промоція
промочити
промрячити
промугикати
промуркотати
промучити
промучитися
промуштрувати
промчати
промчатися
пром'яти
пронести
пронидіти
пронизати
пронизувати
проникливий
пронишпорити
пронняти
проноза
пронозуватий
пронос
проносити
проносити 2
проноситися
пронудити
пронудитися
пронурити
пронуритися
пронурок
проньмати
пронюхати
пронюхувати
пронявкати
проняньчити
проняти
прообідати
проорати
проотаманувати
проохкати
пропадати
пропажений
пропалати
пропалий
Баклаг, -га, м. и баклага, -ги, ж. = боклаг. Вас. 145. Бери баклаг і барилу. Чуб. V. 1094. Ум. баклажок, баклажка.
Відрізняти, -няю, -єш, сов. в. відрізни́ти, -ню́, -ни́ш, гл. 1) Отдѣлять, отдѣлить. Вони вже двох синів одрізнили, а два з їми живуть. Пирят. у. Відрізняють дитину від матерньої мови. О. 1861. XI. 104. Майстер ще з неї (дитини) городянина зробить.... усіма звичаями од селян одрізнить. К. (О. 1862. ІІІ. 22). 2) Отличать, отличить. Мова.... відрізняє людей від инших звірів. Дещо.
Засіда́ти, -да́ю, -єш, сов. в. засі́сти, -ся́ду, -деш, гл. 1) Садиться, сѣсть. Просимо до гурту (до вечері)! привітали мене і вклонились. — Може б поруч зо мною така краля засідала, га? каже Назар. МВ. (О 1862. III. 57). 2) Засѣдать, засѣсть, присутствовать. Засідав серед громадзьких мужів. К. Іов. 61. 3) Быть въ засадѣ, подкарауливать изъ засады. Ой не лети, сивий орле, на Волиння пити, засідають вражі ляшки, хотять тебе вбити. Чуб. V. 133. 4) О мѣстѣ: занимать. Війшов нелюб в хату, засів усю лаву. Чуб. V. 345. 5) Засѣдать, засѣсть гдѣ-либо. Та й засядем по пасіках на ввесь літ остаток. К. Досв. 109.
Мося́ж, -жа, м. Желтая мѣдь. Шух. І. 283.
Намина́ти, -на́ю, -єш, сов. в. нам'я́ти, -мну, -не́ш, гл. 1) Мять, помять; наминать, намять. В руках груша аж помнякшала, — так її наминає. Св. Л. 205. найняти чуба. Выдрать за волоса. 2) Только несов. в. Жадно ѣсть. Голодний, — так наминає! Черниг.
Недозір, -зо́ру, м. Плохо видящій. Черк. у.
Росплюватися, -плюю́ся, -єшся, гл. Разсориться, разойтись. Як дружили, та й росплювались. Кобел. у.
Скудатися, -даюся, -єшся, гл. Оскудѣть. У нас хто сіє б десятин хліба, той зімою не скудається. Павлогр. у.
Шарок, -рка, м. Ум. отъ шар.
Шуміти I, -мі́ю, -єш, гл. Пѣниться, волноваться. Ріка ніби море шуміє. Федьк. І. 91.
Нас спонсорують: