Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

промарнотравити
промарудитися
промаршалкувати
промахати
промахнутися
промацати
промашка
промаячіти
промежи
промежка
промежок
промекати
промел
променистий
променіти
промережати
промерзати
промести
прометний
прометушитися
промешкати
промивати
промигнути
промигтіти
промикати
промимрити
проминати
промисел
промити
промитий
промито
промишляти
промівка
проміж
проміжний
промін
проміна
промінистий
промінне
проміння
промінь
промінястий
проміняти
промінятися
промір
проміркувати
проміт
промітати
промітний
проміття
промітувати
промішкання
промкнути
промнявкати
промова
промовен
промовець
промовити
промовка
промовляти
промовлятися
промовний
промовчати
промога
промогоричити
промогти
проможність
промокати
промолодикувати
промолоти
промолотити
проморгати
промордувати
промордуватися
проморити
проморочити
проморочитися
промоція
промочити
промрячити
промугикати
промуркотати
промучити
промучитися
промуштрувати
промчати
промчатися
пром'яти
пронести
пронидіти
пронизати
пронизувати
проникливий
пронишпорити
пронняти
проноза
пронозуватий
пронос
проносити
проносити 2
проноситися
пронудити
пронудитися
пронурити
пронуритися
пронурок
проньмати
пронюхати
пронюхувати
пронявкати
проняньчити
проняти
прообідати
проорати
проотаманувати
проохкати
пропадати
пропажений
пропалати
пропалий
Відшмарувати, -ру́ю, -єш, гл. = відшмагати. Я тебе батогами одшмарую. Рудч. Ск. II. 205.
Горя́льня, -ні, ж. = Горільня. Колись іде Василь до горяльні. Рудч. Ск. І. 78.
Луплі́ння, -ня, с. Сдираніе, обдираніе (кожи, скорлупы, коры, шелухи и пр.). Шух. І. 177.
Настовпужуватися, -жуюся, -єшся, сов. в. настовпу́житися, -жуся, -жишся, гл. = настовбурчуватися.
Облесний, -а, -е. = облесливий. Мнж. 187. Подобалась вона Люборацькій, бо облесна була. Св. Л. 83.
Підлипчастий, -а, -е. 1) Пристающій, липкій. 2) Тѣсный, узкій, въ обтяжку. Штани підлипчасті. Мнж. 189. Підлипчаста халява. Полт. г.
Побришкати, -каю, -єш, гл. Почваниться, пофуфыриться, поважничать.
Повводити, -джу, -диш, гл. Ввести (многихъ).
Сяжа, -жі, ж. Кусокъ плетня, укрѣпленный на четырехъ столбахъ посреди рѣки надъ водой, на которомъ стоитъ рыбакъ съ сѣтью; такъ какъ рѣка перегорожена плетнемъ и проходъ оставленъ только подъ сяжею, то рыба идетъ прямо въ сѣть. Вх. Пч. II. 25.
Ченшовий, -а́, -е́ и пр. Cм. чиншовий и пр.
Нас спонсорують: