Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

позастоювані
позастромлювати
позастругувати
позастрявати
позасувати
позасуджувати
позасукувати
позасушувати
позатаскувати
позатаювати
позатверджувати
позатикати
позатикуватися
позатиллю
позатирати
позатихати
позатікати
позатісувати
позатліватися
позатовкувати
позатомлювати
позатопляти
позатоптувати
позаторік
позаторішній
позаточувати
позатримувати
позатрушувати
позатруювати
позатягати
позауш
позахарчовувати
позахлюпувати
позахлюпуватися
позахлявати
позаховувати
позаходити
позаходитися
позахолоджувати
позахолонювати
позахоплювати
позацвітати
позацвітитися
позацвітувати
позаціловувати
позацьковувати
позачаровувати
позачинювати
позачитуватися
позачіплювати
позачісувати
позачісуватися
позашивати
позашиватися
позашильовувати
позашморгувати
позашпилювати
позащіпувати
позбавити
позбавитися
позбавляти
позбивати
позбиватися
позбирати
позбиткувати
позбиткуватися
позбігати
позбігатися
позбірати
позбіратися
позбовтувати
позбувати
позбуджати
позбуджатися
позбудовувати
позбужати
позбутися
позвати
позверховний
позверховно
позвивати
позвикати
позвисати
позвичайнішати
позвінчувати
позвірчувати
позвіювати
позводити
позводитися
позвозити
позволити
позволитися
позволяти
позворушувати
позвужувати
позв'язувати
позв'язуватися
позгадувати
позганяти
позгасати
позгинати
позгнивати
позгнущатися
позгоджуватися
позгодовувати
позголювати
позгонити
позгортати
позгортатися
позгрібати
позгрібувати
позгромаджувати
позгублювати
поздавати
поздавлювати
поздаровувати
поздвигати
поздержувати
поздирати
поздиратися
Ворожечка, -ки, ж. Ум. отъ ворожка.
Капшушки, -ків, м. мн. Раст. Campanula glomerata. Шух. І. 21.
Обворожувати, -жую, -єш, сов. в. обворожи́ти, -жу́, -жиш, гл. Обвораживать, обворожить, околдовать, очаровывать, очаровать. Обворожував людей і бувало так, що занапастить чоловіка на ввесь вік. Грин. І. 42. Але часом, кажуть, неначе хто чоловіка обійде або обворожить. Левиц. Пов. 26.
Опирь II, нар. = опір. Племінник опирь став, затявся. Мкр. Н. 10.
Пігнатися гл. = погнатися. Глядів свити — не вдягався, за волами так пігнався. Чуб. V. 1015.
Причепний, -а, -е. = причепливий. Левиц. І. 302.
Протікати, -ка́ю, -єш, сов. в. протекти́, -течу́, -че́ш, гл. 1) Протекать, протечь, течь. Ой у полю криниченька, вода протікає. Чуб. V. 377. По долинах ріки протікають. Чуб. V. 937. 2) О посудѣ, крышѣ: давать, дать течь. Паша водянка десь у дні протікає. Харьк. г. Треба перекривити клуню, бо вже і в невеликий дощ протікає. Харьк.
Товаря, -ряти, с. Теленокъ, не взрослая штука рогатаго скота. Чи прийшли мої товарята з поля?
Тринди меж. Припѣвъ. Гол. III. 492.
Хватком нар. = хапком.
Нас спонсорують: