Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

повстрічати
повстрічатися
повстромлюватися
повстрявати
повсть
повстяний
повстяники
повстянка
повсюдний
повсюдність
повсюдно
повсяденщина
повсякденний
повсякчасний
повсякчасно
повтанажувати
повтверяти
повтелющувати
повтелющуватися
повтикати
повтинати
повтирати
повтиратися
повтирювати
повтирюватися
повтихати
повтишкувати
повтікати
повтішатися
повтомляти
повтомлятися
повтоптувати
повторне
повторний
повторяти
повтулювати
повтягати
повузити
повузький
повх
повхатий
повходити
повчити
повчити 2
повчитися
повчіплюватися
повчок
повшедний
повшонок
повшук
пов'ючити
пов'язати
пов'язатися
пов'язина
пов'язка
пов'язь
пов'ялити
пов'янути
погавкати
погаданка
погадати
погадка
погайсати
погалунити
погамати
погамелитися
погамувати
поганець
поганий
поганин
поганинка
поганити
поганитися
поганіти
поганка
поганкуватий
поганкувато
погано
поганство
поганський
поганчати
поганшати
погань
поганьбити
поганьбувати
поганюга
поганючий
поганючо
поганяйлівський
поганяйло
поганяльник
поганяння
поганяти
погар
погараздитися
погарбати
погарбувати
погарець
погарикати
погарманити
погарманитися
погарманувати
погарніти
погартувати
погарцювати
погарчати
погарь
погарюкати
погасати
погасити
погаситися
погаслий
погаснути
погаятися
погейкати
погейкувати
погемблювати
погетьманувати
погибати
погибель
Будитися, -джуся, -дишся, гл. Пробуждаться, просыпаться. Ой пив же я та й напився, пішов спати, не будився. Н. п.
Ле́ста, -ти, ж. Родъ шестерни въ водяной мельницѣ на Днѣпрѣ.
Мискоро́бство, -ва, с. Изготовленіе мисокъ. Промишляють вони мискоробством і зовуться полив'яниками; між ними тілько один гончар. О. 1862. V. 20.
Мра́зниця, -ці, ж. Топкое, болотистое мѣсто въ лѣсу. Шух. І. 81.
Нахапати, -па́ю, -єш, гл. Нахватать, набрать много; накрасть. Хіп, хіп! Нахапав чужих гусенят за пазуху четверо. Г. Барв. 314.
Понадколупувати, -пую, -єш, гл. Надковырять (во множествѣ).
Росплескати, -ся. Cм. роспліскувати, -ся.
Рунати, -на́ю, -єш, гл. = лунати. Лубен. у.
Шимбалок, -лку, м. Доска съ уступами, на которые кладутся полки.
Шуба, -би, ж. 1) Шуба. Кунова шуба слід замітає. Чуб. III. 321. А на йому шуба-люба, а на шубі поясочок. Чуб. III. 459. 2) Родъ игры. КС. 1887. VI. 479. Ум. шубка, шубонька, шубочка. Чуб. І. 256.
Нас спонсорують: